Чи повернеться обов’язковий призов до армії: плани нового президента Польщі

Передумови для відновлення військового обов’язку

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, тема оборони стала однією з центральних у політичному порядку денному країн Центральної та Східної Європи. Польща — одна з перших, хто відреагував посиленням власної безпеки: активна модернізація армії, збільшення оборонного бюджету, розгортання додаткових військ у прикордонних регіонах. У цьому контексті загострюється дискусія щодо можливого повернення обов’язкового призову до лав Збройних сил країни.

Новий президент Рафал Тшасковський, обраний на тлі широкого суспільного запиту на безпеку, вже встиг висловити свою позицію з цього приводу. Хоча офіційно обов’язковий призов у Польщі був скасований у 2009 році, останні роки ознаменувалися значним зростанням добровільних програм військової підготовки. Саме ці ініціативи можуть відіграти ключову роль у зміні стратегії держави щодо оборони.

Сучасний стан польської армії

Станом на 2023 рік Збройні сили Польщі нараховували близько 150 тисяч військовослужбовців, включаючи як професіоналів, так і резервістів, що є одним із найвищих показників серед країн НАТО Східної Європи. Завдяки новим закупівлям, до арсеналу польської армії вже надійшли сучасні американські танки Abrams, ракетні системи HIMARS і південнокорейські винищувачі FA-50.

Однак лише технічне переоснащення не здатне гарантувати повну безпеку. Польський уряд розуміє: армії необхідне не лише озброєння, а й люди, здатні його ефективно використовувати. Саме це пожвавлює дискусію про доцільність повернення служби за призовом.

Позиція президента та альтернативні моделі

Під час передвиборчої кампанії Рафал Тшасковський неодноразово наголошував на важливості обороноздатності, проте уникав прямих закликів щодо повернення до обов’язкової служби. Натомість його політична програма передбачає розширення програм добровільної військової підготовки, які будуть інтегровані в навчальні заклади та молодіжні організації. Однією з таких ініціатив може стати підвищення ролі «Загонів територіальної оборони» (Wojska Obrony Terytorialnej), які функціонують як резерв та підтримка регулярної армії.

Деякі експерти, серед яких генерал у відставці Вальдемар Скшипчак, вважають, що «добровільна підготовка — це компроміс між демократичними цінностями та реальною потребою в обороні». Така стратегія може залучити молодь без примусу, при цьому поступово створюючи висококваліфікований військовий резерв.

Громадська думка і готовність до змін

Останні соціологічні опитування демонструють неоднозначну позицію поляків: 52% респондентів підтримують ідею повернення призову, але лише за умов суттєвого оновлення змісту служби, з акцентом на технічну й стратегічну підготовку. Молодь висловлює більше занепокоєння, побоюючись, що повернення призову може вплинути на освітню та професійну кар’єру.

Уряд прагне знайти «золоту середину»: забезпечити країну міцною армією, але не втратити ліберального іміджу демократичної держави. Тим паче, що сценарії повномасштабної війни, хоч і здаються неймовірними, більше не сприймаються як абсурдні.

Висновок: на перехресті загроз і реформ

Повне повернення обов’язкового призову у Польщі наразі малоймовірне, однак країна явно рухається до гібридної моделі — поєднання професійної армії та розширених програм добровільної підготовки. Усе більше вказує на те, що основний акцент буде зроблено не на кількість солдат, а на якість підготовки та технологічне оснащення.

Польське військо поступово стає не лише оборонним щитом країни, а й важливим елементом колективної безпеки ЄС і НАТО. У цьому контексті рішення нового президента можуть стати ключовими не лише для внутрішньої безпеки, а й геостратегічної ролі Польщі у регіоні.