Лише 13% українців планують залишитися в Польщі: головна причина — відсутність прийняття суспільством

Попри те, що більшість українських переселенців у Польщі мають стабільну роботу, лише незначна частина з них хоче залишитися в країні після закінчення війни. Аналітичний центр Gremi Personal оприлюднив дослідження, яке показує: труднощі із соціальною інтеграцією та відчуття неприйняття серед громадян Польщі є ключовими причинами, що заважають українцям розглядати Польщу як свою нову батьківщину.

Стабільна робота — але не почуття дому

За даними звіту Gremi Personal, 80% українців, опитаних у великих польських містах, мають стабільну зайнятість. Це свідчить про вдалу економічну адаптацію та попит на українську робочу силу. Проте лише 13,2% респондентів заявили про намір залишитися в Польщі після завершення війни в Україні.

Ще 45,3% не визначились із планами на майбутнє, 17,9% планують повернутися в Україну, як тільки це стане безпечно можливим, а 10,4% зазначили, що перебувають у Польщі тимчасово. Такі результати свідчать про відсутність міграційної стабільності та перспективи довготривалого культурного співіснування.

Інтеграція залишається складною

За словами дослідників, лише 11% опитаних українців відчувають себе повністю інтегрованими у польське суспільство. У той час, коли мовний бар’єр виявився не основною проблемою, найбільшими викликами стали соціальні відносини та рівень прийнятності.

Більше половини респондентів заявили, що ніколи або майже ніколи не спілкувались із поляками поза межами професійної діяльності. Така сегрегація у повсякденному житті погіршує процес інтеграції та зміцнює відчуття ізоляції серед українців. До того ж, 69% заявили, що стикалися з неповагою або приниженням через своє походження.

Сприйняття в медіапросторі

Дослідження також показало, що ставлення польських ЗМІ до українців впливає на їхнє сприйняття власного становища у суспільстві. Лише 18% опитаних вважають, що медіа висвітлюють українців у позитивному світлі. 32% вважають матеріали виваженими, але 26% бачать у них стереотипи та упередження.

Наявність подібних уявлень може посилювати суспільну напруженість та заважати укоріненню українців у польській соціальній структурі. Це, відповідно, підриває довіру до інституцій держави та знижує бажання будувати довготривалі плани життя в Польщі.

Соціальний капітал – не менш важливий за економічний

«Це свідчить про те, що українці не очікують привілеїв чи громадянства, щоб визнати Польщу своєю країною. Їм потрібна стабільність, відчуття прийняття та право бути частиною суспільства – не лише як працівники, але й як сусіди, клієнти та батьки», — зазначає Даміан Гузман, заступник генерального директора Gremi Personal.

Таким чином, проблема не стільки в легальному статусі чи матеріальних умовах, скільки у відчутті приналежності до спільноти. Безвідносно до офіційних дозволів на проживання чи роботи, без загального прийняття у повсякденному житті інтеграція буде неповною.

Стереотипи і ризик втрати робочої сили

У звіті також зазначено, що поширені в суспільстві упередження щодо українців, нібито вони «відбирають робочі місця» у поляків або зловживають соціальними перевагами, можуть мати серйозні наслідки. Якщо тенденція до недовіри та неприйняття триватиме, Польща ризикує втратити значну кількість працівників, що особливо важливо в умовах старіння населення та дефіциту на ринку праці.

«Масовий виїзд українців з Польщі після війни може призвести до зростання цін на послуги, зниження конкурентоспроможності та нестачі робочої сили в ключових секторах економіки», — попереджають автори дослідження.

Потрібна зміна підходу: від толерантності до соціальної включеності

Звіт Gremi Personal є важливим сигналом для польського суспільства та уряду. Мова йде не лише про створення сприятливих умов для роботи мігрантів, а й про необхідність формування реальної культури обопільного прийняття. Українці, які втекли від війни, можуть бути не лише тимчасовою робочою силою, а активними учасниками розвитку польського суспільства за умови взаємної поваги, підтримки та відкритості.

Інтеграція починається з простих речей: живих контактів, щирих розмов, медіа без упереджень та суспільної готовності до спільного майбутнього. Якщо Польща зможе реалізувати такі підходи, то має всі шанси стати для багатьох українців не просто країною перебування, а новим домом.