10 польських фільмів, які були за крок до перемоги на «Оскарі»

Відома драма «Іда» Павела Павліковського принесла Польщі перший «Оскар» за найкращий іноземний фільм у 2015 році, але до цього польське кіно понад 50 років було серед номінантів. З 1963 року Польща подала понад 60 фільмів, із яких 12 отримали номінацію, однак перемога залишалася недосяжною аж до «Іди».

Польське кіно в очікуванні «Оскара»

Польська кінематографія віддавна вважається однією з найяскравіших у Східній Європі. Завдяки глибокому історичному контексту, авторському стилю та сильно вираженим емоційним складовим, польські режисери вже багато десятиліть привертають увагу Американської кіноакадемії. Хоча лише кілька фільмів здобули номінації чи перемоги, шлях польського кіно до «Оскара» був насиченим та драматичним.

Золота класика: від Єжи Кавалеровича до Анджея Вайди

«Фараон» (1966) — реж. Єжи Кавалерович

У 1967 році історична епопея «Фараон», знята за романом Болеслава Пруса, стала проривом: це був перший польський фільм, номінований на «Оскар». Виграти нагороду йому не вдалося, поступившись чехословацькому «Крамарському магазинчику», але фільм започаткував еру міжнародного визнання польського кіно.

«Земля обітована» (1975) — реж. Анджей Вайда

Цей потужний соціальний портрет індустріального Лодзя XIX століття, на думку багатьох критиків, був недооцінений Академією. Номінація була, а от перемога дісталася італійській стрічці «Відкрита любов» Пазоліні. Попри це, «Земля обітована» увійшла до програми Каннського фестивалю та залишається шедевром.

Біль війни і національна самосвідомість

«Катинь» (2007) — реж. Анджей Вайда

Особиста й емоційна стрічка Вайди про Катинську трагедію — розстріл польських офіцерів НКВС у 1940 році. Фільм потрапив у номінацію на «Оскар» у 2008 році, але програв австрійській «Фальшивці». Тим не менш, «Катинь» був особливо важливим для польської історичної пам’яті — його створення режисер вважав моральним обов’язком перед своїм батьком, який загинув у Катині.

«В темряві» (2011) — реж. Агнешка Голланд

Історія львівського каналізаційника, який у часи окупації ховає євреїв, стала одною з найбільш зворушливих оповідей про Голокост. Фільм отримав номінацію на «Оскар» за найкращий іноземний фільм, але поступився іранському «Розлучення Надера та Сімін». «В темряві», однак, став критичним успіхом і підтвердив статус Голланд як одного з головних голосів європейського кіно.

Поетика сучасності: Павел Павліковський і нова хвиля

«Іда» (2013) — реж. Павел Павліковський

Це чорно-біле драматичне полотно про юну послушницю, яка відкриває таємницю своєї єврейської ідентичності, принесло Польщі перший в історії «Оскар» у 2015 році. «Іда» стала сенсацією на міжнародній арені та здобула понад 60 нагород: від Європейської кіноакадемії до BAFTA. Критики охарактеризували її як приклад нової поетичної строгості в польському кінематографі.

«Холодна війна» (2018) — реж. Павел Павліковський

Фільм отримав три номінації: як найкращий іноземний фільм, за режисуру та операторську роботу. Ця історія кохання двох музикантів на тлі післявоєнної Європи вразила Академію, але програла «Ромі» Альфонсо Куарона. «Холодна війна» — витвір зразкової естетики з чітким ритмом і глибокою психологією.

Нові голоси польського кіно

«Тіло Христове» (2019) — реж. Ян Комаса

Стрічка про колишнього підлітка-злочинця, який вдає священика в маленькому містечку, потрапила до номінацій на «Оскар» і вразила оригінальністю та моральною амбівалентністю. Незважаючи на поразку «Паразиту» Пон Джун Хо, фільм привернув увагу Голлівуду та був проданий у десятки країн.

«EO» (2022) — реж. Єжи Сколімовський

Антиалегорична притча очима віслюка, що мандрує сучасною Європою після втрати цирку. Номінований у 2023 році, цей авангардний фільм викликав бурхливі дискусії та поділив глядачів. Хоча переміг «На західному фронті без змін», «EO» став доказом того, що в польському кіно є місце експерименту та сміливості.

Заключення: Польщина — гравець світового масштабу

Історія участі польського кіно в «Оскарі» — це історія наполегливості, боротьби та творчої еволюції. Від історичних драм до мистецьких експериментів, від класики Вайди до новаторства Павліковського — польські режисери продовжують впевнено йти шляхом до світового визнання. І хоча перемог було небагато, для польського кіно сама номінація вже є показником найвищої якості та глибокого культурного впливу.