Огляд

У травні 2025 року Державний музей Аушвіц-Біркенау заявив про припинення патронату над нагородою імені Ротмістра Пілецького після вручення премії українському історикові професору Гжегожу Россолінському-Лібе. Причиною стало обурення щодо висловлювань лауреата, який відкрито критикував польську історичну політику й піддавав сумніву офіційну польську версію подій Волинської трагедії.

Рішення Музею Аушвіц-Біркенау: політичний чи етичний жест?

14 травня 2025 року Державний музей Аушвіц-Біркенау офіційно повідомив про розірвання свого патронату над нагородою імені Ротмістра Вітольда Пілецького. Рішення було оприлюднене після церемонії вручення премії історикові Гжегожу Россолінському-Лібе, який отримав відзнаку у категорії «Наука» за дослідження, присвячене історії Голокосту та польсько-українських відносин.

Як заявив директор музею д-р Пйотр М.А. Цівінський, продовження патронату стало б «замовчуванням» проблем, які, на думку музею, не відповідають основам цінностей, що їх сповідував Вітольд Пілецький. «Я не уявляю, як після цього пояснити українцям, чому музей Аушвіц-Біркенау будує свій моральний авторитет, співпрацюючи з людьми, які заперечують очевидні злочини або перекладають провину на інші сторони», — зазначив Цівінський у відкритому листі.

Критика в бік лауреата — історичні суперечності між Україною та Польщею

Гжегож Россолінський-Лібе — українсько-польський історик, професор Вільного університету в Берліні. Його монографія «Степан Бандера: життя і міф політичного солдата» викликала суперечки як у Польщі, так і в Україні. В останні роки він також публічно критикував польську політику стосовно пам’яті про Волинську трагедію 1943 року, підкреслюючи, що «одностороннє трактування історії заважає примиренню між народами».

Його нагородження викликало хвилю критики з боку частини польських коментаторів і частини наукового середовища. Організатори премії — Інститут Пілецького — однак заявили, що обрання лауреатів базується на об’єктивних наукових досягненнях, а не на політичних поглядах.

Що таке Нагорода Пілецького?

Премія імені Ротмістра Вітольда Пілецького була заснована у 2021 році Інститутом Пілецького у Варшаві. Вона відзначає науковців, репортерів та громадських діячів, які досліджують тоталітарні режими XX століття, насамперед на території Центрально-Східної Європи.

У 2025 році лауреатами нагороди стали:

• Гжегож Россолінський-Лібе — у категорії «Наука»
• Яцек Гоґель — у категорії «Репортаж» (за документальні стрічки про польсько-єврейські відносини)
• Олександра Матвійчук та Центр громадянських свобод з України — у категорії «Спеціальна премія» за діяльність із документування російських воєнних злочинів

Реакція української сторони та правозахисників

Після оголошення Державного музею Аушвіц-Біркенау про відкликання патронату, серед українських коментаторів з’явилися заяви про політизацію питання. Громадська правозахисна організація «Центр громадянських свобод» у коментарі для Gazeta Wyborcza висловила жаль з приводу того, що нагорода, яка мала служити примиренню і правді, стала джерелом нового конфлікту.

У своєму дописі у Twitter, Олександра Матвійчук наголосила: «Історія Вітольда Пілецького — це історія про спротив злу. Продовжуючи її, ми повинні мати сміливість говорити правду, не залежно від того, чи вона зручна».

Заява Інституту Пілецького

Інститут Пілецького, головний організатор премії, наголосив у своїй офіційній заяві, що поважає рішення музею, однак нагадує, що нагорода має академічний і суспільний характер. «Це не відзнака за політичні переконання, а за дослідницьку відвагу у вивченні тоталітаризмів», — йдеться у заяві.

Інститут також підтвердив, що вручення нагород 2025 року відбулося згідно з регламентом та за незалежною оцінкою журі, серед яких — знані історики з Польщі, Німеччини та США.

Контекст польсько-українських відносин у 2025 році

Відносини між Польщею та Україною у 2025 році залишаються стратегічними, з огляду на спільне протистояння російській агресії. Проте історичні суперечності, зокрема щодо інтерпретації подій Другої світової війни, досі провокують розбіжності.

Аналітики з Центру східних досліджень у Варшаві наголошують, що такі інциденти підкреслюють необхідність «м’якої дипломатії у сфері культури та історичної пам’яті», яка має бути направлена не лише на зміцнення двосторонніх відносин, а й на розвиток міжособистісного діалогу.

Висновки

Скандал навколо нагороди імені Пілецького нагадує, наскільки крихким може бути простір для академічного та громадського дискурсу, коли він перетинається із політичними та історичними чутливостями. Відкликання патронату з боку Державного музею Аушвіц-Біркенау є сигналом до ширшої дискусії про межі історичної інтерпретації та відповідальність інституцій у формуванні колективної пам’яті.

На фоні триваючих бойових дій в Україні та гібридної війни з боку Росії, потреба у спільному фронті між Польщею та Україною не повинна перешкоджатися історичними розбіжностями. Примирення з минулим можливе лише через чесність, взаємну повагу та відкритий діалог.