Чи готова система освіти Польщі до інтеграції українських дітей з особливими освітніми потребами?

Станом на квітень 2025 року в Польщі перебуває понад 180 тисяч українських дітей шкільного віку. Міністерство освіти Польщі ініціювало кілька програм з підтримки інклюзивного навчання, та експерти попереджають, що система досі не повноцінно адаптована до потреб дітей з особливими освітніми потребами (ООП). Основні труднощі – брак фахівців, ресурсів у школах і недостатнє міжвідомче координування.

Післявоєнна міграція і зростання потреб у підтримці дітей з ООП

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Польща надала тимчасовий захист понад 1,5 мільйонам мешканців України. За даними Міністерства внутрішніх справ Польщі, на початку 2025 року понад 180 тисяч українських дітей офіційно зараховані до польських шкіл. Згідно з дослідженням, проведеним Фондом підтримки мігрантів Ocalenie у лютому 2025 року, приблизно 12% із них мають особливі освітні потреби — серед них діти з розладом аутичного спектра, емоційно-поведінковими проблемами, порушеннями мовлення тощо.

Особливу увагу потрібно приділяти адаптації освітнього середовища та забезпеченню індивідуального підходу до навчання. Це вимагає не лише нормативної, а й практичної готовності системи освіти, – зазначає професорка Марта Конєчна, фахівчиня з педагогіки спеціальної освіти в Університеті Варшави.

Законодавче підґрунтя і наявні механізми інклюзії

Польське законодавство гарантує кожній дитині безкоштовний доступ до освіти відповідно до її потреб. Закон «Про освіту» від 14 грудня 2016 року передбачає можливість впровадження індивідуальних навчальних планів, надання допомоги логопедів, психологів і наставників, а також створення інклюзивного середовища. У 2022–2024 роках уряд Польщі, за підтримки Європейського соціального фонду, інвестував у створення понад 4 000 інклюзивних класів у державних школах, де працюють фахівці з освіти інклюзивного спрямування.

У 2025 році розпочато пілотний проєкт «Wsparcie dla każdego ucznia» («Підтримка кожного учня») у Мазовецькому та Малопольському воєводствах. Ця ініціатива охоплює 150 шкіл, у яких проводиться підвищення кваліфікації вчителів у напрямку психосоціальної адаптації дітей-біженців. Такі заходи важливі, але нерівномірний розподіл ресурсів означає, що тисячі шкіл залишаються без належної підтримки.

Практичні труднощі: мовний бар’єр, нестача фахівців і системності

Незважаючи на законодавчі гарантії, на практиці українські школярі з ООП часто стикаються з серйозними перешкодами. Основна з них — мовний бар’єр. Як підтверджує звіт польського Омбудсмана з прав дітей, оприлюднений 22 березня 2025 року, лише 35% шкіл, які приймають учнів з України, мають доступ до сертифікованих перекладачів або культурних асистентів.

Організація SOS Wioski Dziecięce повідомила, що у 2024 році отримала понад 1 100 запитів від сімей українських дітей з особливими потребами про труднощі у доступі до логопедів у державних школах. Згідно з дослідженням Центру досліджень інклюзивної освіти, яке опубліковано у лютому 2025 року, у багатьох школах відсутні умови для навчання дітей з аутизмом — бракує як адаптованих приміщень, так і відповідно підготовлених педагогів.

Проблемою залишається і відсутність системного моніторингу ефективності інтеграції українських дітей з ООП. Урядові установи не ведуть окремої статистики щодо цієї категорії учнів, що ускладнює розробку адресних програм підтримки.

Позитивні зрушення і роль громадянського суспільства

Попри виклики, у 2025 році з’являються важливі ініціативи. Наприклад, неурядова організація Fundacja SYNAPSIS, одна з провідних у сфері підтримки дітей з аутизмом, у партнерстві з Міністерством освіти реалізує програму «Autyzm i szkoła» для інтеграції дітей-іноземців з РАС (розладом аутичного спектра). У 60 школах Варшави та Кракова вже працюють мобільні команди підтримки, до складу яких входять педагогічні консультанти, психотерапевти і асистенти для дітей з ООП.

Також спостерігається зростання кількості ініціатив українських батьківських спільнот, які об’єднуються для правового супроводу, збору інформації та просування інтересів своїх дітей в освітніх закладах. У березні 2025 року у Лодзі відкрито Консультаційний центр для сімей з України, де психологи і педагоги проводять тренінги щодо прав дітей в системі освіти Польщі.

Що потрібно для системної зміни?

Експерти сходяться на думці: формальне право на освіту – лише перший крок. Справжня інтеграція потребує координованої роботи на трьох рівнях: державної політики, підтримки з боку місцевого самоврядування і залучення громадянського суспільства. За словами д-ра Томаша Пєхоти з Інституту освітньої політики при Міністерстві науки Польщі, найближчим часом уряд має намір запровадити національний реєстр дітей з особливими потребами серед мігрантів — для кращого планування ресурсів і формування кадрової політики.

Однак без цілісної стратегії подолання мовного бар’єру, розвитку шкільної інфраструктури та регулярного навчання педагогів ситуація залишатиметься фрагментованою. «Поки школи змушені самостійно вирішувати всі проблеми через обмежені бюджети, ми не можемо говорити про справжню інклюзію», – наголошує Юстина Новак, координаторка освітніх проектів у Центрі прав людини Гельсінського комітету у Польщі.

Висновок

Польща загалом має нормативні засади для забезпечення права на освіту всіх дітей, зокрема й тих, які мають ООП. Проте інтеграція українських учнів з такими потребами вимагає системніших та ефективніших рішень. Зусилля уряду, громадських організацій і міжнародних структур повинні об’єднуватися, щоби розбудувати інклюзивну систему, яка буде функціонувати не лише формально, а й практично. У 2025 році ці процеси вже стартували, однак потребують послідовного та довгострокового підходу.