Понад 200 тисяч українців щороку повертаються з-за кордону: хто і чому вирішує повертатися додому у 2025 році

За останні 12 місяців до України повернулися понад 200 тисяч осіб — така динаміка зберігається з осені 2023 року. За даними Міжнародної організації з міграції, щопівроку додому повертаються приблизно 100 тисяч українців, переважно з Польщі та Німеччини. Рішення про повернення часто обумовлюється бажанням возз’єднатися з родиною або неможливістю адаптуватися за кордоном.

Тенденція повернення: стабільний рух з піврічним приростом

Мільйони громадян були змушені залишити Україну після початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. Проте, за інформацією Міжнародної організації з міграції (МОМ), починаючи з осені 2023 року, спостерігається стабільна тенденція повернення — близько 100 тисяч осіб кожні шість місяців. Відповідно, упродовж 2024 року і на початку 2025 року кількість тих, хто повернувся, сягнула понад 200 тисяч.

За словами Ольги Глюви, речниці Представництва МОМ в Україні, «ця цифра може бути ще вищою, враховуючи тих, хто повернувся самостійно, не залишаючи цифрових слідів або не звертався по офіційну допомогу».

Країни повернення: лідирують Польща і Німеччина

Більшість поверненців (93%) прибули з країн Європейського Союзу. Згідно з даними Програми ООН з питань розвитку, з яких використовуються офіційні статистики прикордонної служби та європейських реєстрів захисту, 36% з них останнім часом проживали в Польщі, ще 16% — у Німеччині.

Саме ці країни стали головними місцями тимчасового прихистку у 2022–2023 роках: за офіційними даними польського уряду, станом на грудень 2024 року в Польщі перебувало понад 950 тисяч українців зі статусом тимчасового захисту. Аналогічно, Федеральне відомство з міграції та біженців Німеччини повідомило, що на початку 2025 року в країні залишалося близько 700 тисяч громадян України.

Хто повертається і з якими мотивами

МOM зауважує, що найчастіше повертаються окремі члени родин або люди, які подорожують самостійно. Повна міграція всієї сім’ї спостерігається рідше через невизначеність безпекової ситуації та відсутність стабільної економічної перспективи в окремих регіонах України.

Серед головних мотивів повернення опитані українці називають:

• прагнення возз’єднатися з родиною в Україні;
• втрату роботи за кордоном або завершення терміну дії дозволу на тимчасове проживання;
• після завершення навчання або отримання спеціальності за кордоном;
• складнощі в адаптації через мовний бар’єр та культурні відмінності;
• покращення безпеки у рідному місті чи області.

Інна Максименко, соціолога Центру соціальних досліджень імені Разумкова, зазначила: «Ми бачимо чітку тенденцію обґрунтованих і виважених повернень. Це не поспішні рішення, а часто тривала підготовка родини до змін, з урахуванням можливостей працевлаштування та житла в Україні».

Виклики та потреба в державній підтримці

МОМ наголошує, що повернення — не завершення, а лише перший етап інтеграції людини в післявоєнну українську реальність. Основними викликами залишаються:

• відсутність доступного житла;
• обмежена кількість робочих місць, особливо у сфері кваліфікованої праці;
• проблеми із доступом до медицини;
• нерівний доступ до освіти, особливо для дітей, які тривалий час перебували за кордоном.

У 2024 році Мінреінтеграції України повідомило про початок розробки програми реінтеграції українців, що повертаються з-за кордону. За словами заступниці міністра Олександри Азарової, у 2025 році планується впровадити регіональні пілотні ініціативи у Львівській, Черкаській та Дніпропетровській областях, які передбачають фінансову допомогу на перше житло, спрощений доступ до медичних послуг та професійної перекваліфікації.

Повернення на тлі війни: складні обставини особистого вибору

Попри те, що бойові дії тривають на півдні та сході України, відносна стабілізація ситуації в західних і центральних регіонах мотивує частину громадян повертатися. Держприкордонслужба України повідомляє, що з березня 2024 року кількість громадян, які перетинають кордон у напрямку України, перевищує кількість тих, хто виїздить за її межі – це сталося вперше з 2022 року.

Дмитро, 37-річний айтішник, який повернувся із Вроцлава в Київ у лютому 2025 року, коментує своє рішення: «Польща дала мені притулок, я вдячний, але відчував себе там тимчасовим. У Києві відкрив невеличкий стартап, маю друзів і плани, яких не міг реалізувати за кордоном».

Очікування на 2025 рік: повільне, але стале повернення

МОМ і національні органи влади очікують, що тенденція повернення збережеться упродовж 2025 року, хоча її темпи можуть змінюватися залежно від безпекової ситуації, економічних умов у Європі та дій українського уряду щодо реінтеграції громадян.

Американський Інститут вивчення війни у своєму огляді за квітень 2025 року зазначає, що покращення логістики, опалення та енергопостачання у містах центральної та західної України створює передумови для більш активного повернення внутрішньо переміщених осіб та біженців з-за кордону.

Наразі завданням держави й міжнародних партнерів залишається підтримка тих, хто робить складний вибір повернутися додому, аби долучитися до відбудови України, навіть у час війни.