У 2025 році у Польщі понад 28 000 громадян України подали заявки на міжнародний захист, хоча фактично лише близько 1% його отримують. Польські юристи та правозахисники все частіше говорять про те, що міжнародний захист використовується як інструмент легалізації перебування, а не власне як захист від переслідувань.

Міжнародний захист в Польщі: правовий контекст та статистика

З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Польща стала головним напрямком для українських біженців. Станом на березень 2025 року, за даними польського Управління у справах іноземців (Urząd do Spraw Cudzoziemców), у Польщі перебуває понад 1,5 мільйона українських громадян.

Хоча більшість з них користується тимчасовим захистом, частина шукає інших шляхів легалізації свого статусу — зокрема через процедуру міжнародного захисту (status uchodźcy або ochrona uzupełniająca). У 2025 році кількість заяв на міжнародний захист від громадян України сягнула 28 100, що на 23% більше порівняно з 2024 роком.

Для чого подають заявку на міжнародний захист, якщо не переслідувані?

Польські юристи і правозахисники стверджують, що більшість поданих заяв не пов’язані з реальним ризиком переслідування. Відомо, що статус біженця або додатковий захист дають змогу легально залишатися в країні на період розгляду справи, а сам розгляд може тривати від кількох місяців до кількох років.

«Подача на міжнародний захист стала свого роду юридичною “перепочинкою” для мігрантів, які втратили інші підстави для легального перебування в Польщі», — зазначає адвокатка Малгожата Мацеєвська, спеціалістка у справах іноземців у Варшаві.

Заявники отримують право на тимчасове перебування, доступ до базової медичної допомоги, житло та виплати, що фінансуються Європейським фондом підтримки притулку, міграції та інтеграції (FAMI).

Проблема зловживань і відповідь польської влади

Польські інституції почали уважніше стежити за підставами подачі на міжнародний захист. У січні 2025 року Управління у справах іноземців посилило вимоги до доказової бази в справах українців. Зокрема, тепер потрібно надавати індивідуалізовані підтвердження ризику на Батьківщині, такі як свідчення про переслідування, кримінальні справи, арешти чи загрози життю.

«Ми бачимо, що частина громадян України використовує механізм міжнародного захисту не зовсім за призначенням. Наше завдання — зробити систему ефективною та гуманною, але захищеною від маніпуляцій», — заявив речник Управління у справах іноземців Ян Вежбовський у коментарі для Polityka.pl у лютому 2025 року.

У 2024 році позитивне рішення про надання міжнародного захисту отримали лише 0,9% українських заявників. За перший квартал 2025 року цей показник залишився на аналогічному рівні. Більшість заяв відхиляються як такі, що не обґрунтовують особистої загрози.

Альтернативні форми легалізації для українців

Хоча багато українців бачать у заявці на міжнародний захист останню можливість уникнути депортації, експерти рекомендують шукати інші легальні шляхи, які мають більшу ймовірність схвалення. Зокрема, у 2025 році польський уряд продовжив дію спеціального закону про допомогу громадянам України, що дозволяє отримати PESEL UKR — ідентифікатор, який надає право на проживання, роботу й соціальні послуги.

Також діють більш традиційні механізми — навчання, працевлаштування, шлюб з громадянином Польщі. За даними Міністерства сім’ї та соціальної політики Польщі, станом на квітень 2025 року в офіційній зайнятості перебувають понад 640 000 українців.

Погляд з України: страх повернення та прагнення стабільності

Влада України неодноразово заявляла, що українці можуть безпечно повертатися з-за кордону, якщо не мають вагомих підстав для перебування. Проте українці продовжують шукати способи залишитися за кордоном, керуючись не лише страхом, а й прагненням стабільності, фінансової безпеки та майбутнього для дітей.

«Після двох років у Польщі моя донька ходить до школи, ми адаптувалися. Я не відчуваю прямої загрози в Україні, але там нема дому, нема роботи. Що мені робити?» — ділиться Наталія, мешканка Кракова, яка подала заяву на міжнародний захист у січні 2025 року.

Висновки: виклики для системи та необхідність балансу

Ситуація з використанням міжнародного захисту як інструменту легалізації для українців у Польщі в 2025 році демонструє серйозні виклики для системи захисту біженців. З одного боку, держава зобов’язана гарантувати право на захист тим, хто дійсно йому потребує. З іншого — уникати зловживань, що розмивають довіру до інституцій.

Польська влада повинна продовжити реформування процедур, пропонуючи українцям альтернативні й прозорі шляхи легалізації. Українцям, у свою чергу, важливо звертатися до кваліфікованих юристів і не використовувати правові механізми у спосіб, що може призвести до майбутніх проблем із легалізацією.

Джерела:

• Urząd do Spraw Cudzoziemców — Статистика за перший квартал 2025
• Polityka.pl — Інтерв’ю з представником Усправ іноземців (лютий 2025)
• Ministerstwo Rodziny i Polityki Społecznej — Дані про зайнятість іноземців (квітень 2025)
• In-Poland.com — Коментарі юристів щодо процедури подання на захист, 2025