У 2025 році податок на собак у Польщі зріс на 11,29 злотого — до максимального рівня у 173,57 злотого за одного пса. Водночас, значна частина власників тварин звільнена від сплати. Які домогосподарства мають платити цей податок, хто від нього звільняється, та як ці зміни впливають на власників і місцеві бюджети — читайте далі.

Що таке податок на собак і чому його підвищують?

Податок на володіння собакою (Podatek od posiadania psa) — місцевий збір, який у Польщі діє з 1991 року. Згідно з законом, його мета — часткове покриття витрат на утримання інфраструктури, пов’язаної з перебуванням тварин в містах, включно з прибиранням, роботою притулків та інформаційними кампаніями з відповідального поводження з тваринами.

У 2025 році максимальна ставка податку зросла до 173,57 злотого на рік за кожного зареєстрованого собаку. Це приріст на 11,29 злотого порівняно з 2024 роком, відповідно до офіційного повідомлення Міністерства фінансів Польщі. Ставка щороку індексується з урахуванням інфляції, яка у 2024 році склала 7,0% за оцінками GUS (Головне статистичне управління).

Плати або не плати: чому не всі власники сплачують

Хоча податок встановлюється на рівні всієї країни, платять його не всюди й не всі. Насамперед, збір є добровільної ініціативою окремих гмін (органів місцевого самоврядування). Наприклад, у 2025 році податок справляється лише у близько 10% муніципалітетів. Так, у Варшаві, Кракові та Вроцлаві плата за собак не стягується, натомість у Жешуві та Ополе податок діє.

Та й навіть у тих місцях, де податок запроваджено, існує перелік категорій громадян, звільнених від сплати:

• Особи старші за 65 років, які ведуть одноосібне господарство;
• Особи з інвалідністю I та II групи з одним собакою;
• Фермери — за умови, що мають не більше двох собак на господарство;
• Працівники поліції та митної служби, якщо собака використовується у професійних цілях.

Згідно з даними урядового порталу Gov.pl, понад 60% власників собак у Польщі звільнені від сплати цього податку завдяки пільгам.

Реакція громадськості та експертів

Підвищення податку викликало неоднозначну реакцію серед власників тварин. Екологи вітають ідею, якщо дохід спрямовуватимуть на благоустрій для тварин, проте обурення викликає нерівномірність впровадження.

«Цей податок має сенс лише тоді, коли повертається до тварин — через облаштування майданчиків, притулків, стерилізаційні програми. Але зараз він здається радше символічним, ніж ефективним», — відзначає Анета Зімич-Ковальська, координаторка програми “Zwierzęta w Mieście”.

Водночас Кароль Новак, радник в Асоціації гмін Польщі, звертає увагу на те, що більшість муніципалітетів відмовляються від податку через витрати на адміністрування. Збір важко контролювати, а штрафи за ухилення від сплати становлять до 500 злотих, проте рідко застосовуються.

Що очікує власників собак у 2025?

У 2025 році для тих громад, де податок справді діє, найвищу ставку — 173,57 злотого — вводять здебільшого великі міста або курортні зони. Наприклад, у Сопоті з 1 січня вже діє оновлена ставка, а у Ґдині планують додатково зобов’язати власників мати підтвердження щеплення тварини.

У деяких місцях, як-от у міськраді Гнєзно, обговорюється ідея включення QR-кодів на нашийниках тварин для легшої верифікації платників податку. Ініціативу схвалено як пілотний проєкт Міністерства цифровізації Польщі.

Чи варто очікувати нових змін у майбутньому?

Аналітики вважають, що кількість гмін, які відновлять або введуть податок на собак у 2025–2026 роках може зрости. Причина — зменшення субвенцій на місцевому рівні та потреба в додаткових бюджетних надходженнях.

Доктор Ельжбета Міхальська з Варшавського університету зауважує:

«У час бюджетних дефіцитів муніципалітети шукають будь-які варіанти для збільшення доходів. Податок на собак — хоч і небагато дає до бюджету, але для невеликих міст може бути помітним джерелом.»

Висновки

Підвищення податку на собак у Польщі у 2025 році до 173,57 злотого — це реформа, яка більше символічна, ніж системна. Хоча її потенційний внесок у муніципальні бюджети обмежений, вона викликає публічну дискусію про відповідальне утримання домашніх тварин та необхідність створення комфортного середовища для них у містах. Утім, через пільги та добровільну участь гмін, фактична кількість платників залишається відносно низькою. У найближчі роки ситуація може змінитися — все залежатиме від пріоритетів місцевої влади та тиску з боку громадських організацій і самих мешканців.