У березні 2025 року 18-річну мешканку України Анастасію П., яка проживала в Польщі, депортували зі Щецина до України. За офіційною версією, дівчина порушила міграційні правила, але ця історія викликала широкий резонанс у ЗМІ та суспільстві. У своїх коментарях сама Анастасія назвала депортацію “особистою трагедією” та “ударом по майбутньому”.

Депортація із Щецина: Що сталося?

За інформацією польського Управління у справах іноземців, інцидент стався 17 березня 2025 року у місті Щецин. Анастасія П., яка приїхала до Польщі у 2022 році й навчалася в місцевому технікумі, була затримана під час перевірки документів у житловому районі міста. Згідно з офіційною заявою Стражі ґранічної, її віза втратила чинність у грудні 2024 року, а жодних нових підстав для перебування на території Польщі вона не мала.

«Наша перевірка виявила, що у зазначеної особи немає дійсного дозволу на перебування в країні, попри попередження з нашого боку», — повідомила Агнешка Пшигонська, речниця Західнопоморського відділення Стражі ґранічної.

Позиція самої Анастасії

У коментарі виданню In-Poland Анастасія розповіла, що намагалася подати документи на продовження легального перебування, але зіткнулася з технічними труднощами та затримками в роботі польських служб.

«Я чекала понад чотири місяці на відповідь від Ужонду воєвудського. Ми не мали адвоката, думали, що я все зробила правильно. Для мене це величезний удар — тут моє життя, навчання, друзі», — сказала дівчина.

Відомо також, що вона мала шкільний контракт на навчання в технікумі до червня 2025 року та проживала з польською прийомною родиною, яка підтримувала її після початку повномасштабної війни в Україні.

Реакція громадськості та правозахисників

Інцидент не залишився непоміченим серед української діаспори в Польщі та місцевих правозахисних організацій. Фонд «Ocalenie», який допомагає мігрантам, назвав депортацію Анастасії «недопустимою практикою бюрократичного апарату».

«Ми бачимо, що молода людина, яка інтегрована в суспільство, стала жертвою системи, яка не встигає обробляти заявки. Це не поодинокий випадок. Щомісяця наші юристи отримують десятки звернень про подібні затримки та депортації» — заявила представниця фонду Катажина Майська.

Контекст: Мігрантські виклики у Польщі у 2025 році

На початку 2025 року в Польщі зафіксовано понад 1,4 мільйона громадян України, які залишаються в країні після повномасштабного вторгнення Росії. Близько 300 тисяч з них — молоді люди віком до 26 років. У зв’язку із змінами міграційного законодавства Польщі у січні 2025 року, посилилися перевірки дійсності віз та дозволів на проживання.

Згідно з даними аналітичного центру Polityka Insight, близько 12% усіх запитів на продовження дозволів розглядається понад пів року. У деяких воєводствах рівень затримок досягає 8-10 місяців.

Коментар юриста з міграційних питань

Ян Ковалевський, юрист із Варшави, вважає, що ситуація Анастасії — наслідок перевантаженої адміністративної системи:

«Формально правоохоронні органи діяли в межах закону. Але проблема в тому, що міграційна система Польщі не справляється з обсягом запитань. Це спричиняє соціальні трагедії та шкодить іміджу країни», — зазначив Ковалевський.

Що чекає Анастасію далі?

На момент написання статті Анастасія перебуває у Львові, де тимчасово мешкає в квартирі родички. Вона планує подати апеляцію на рішення про депортацію з допомогою правового центру «Юридична допомога для переселенців» у Львові. Крім того, польські друзі дівчини почали онлайн-петицію до мера Щецина з проханням сприяти її поверненню.

Згідно з польським законодавством, особа, яка була депортована, не може повернутися на територію країни впродовж 6 місяців або до завершення апеляційної процедури. Утім, у 2025 році передбачено винятки для студентів за наявності гуманітарних причин, які можуть враховуватися судом або міграційною службою.

Висновки: індивідуальна трагедія чи системна проблема?

Справу Анастасії складно розглядати в ізоляції. Вона демонструє глибші проблеми, пов’язані з інтеграцією української молоді, яка опинилася в Польщі після 2022 року. Бюрократичний хаос, тривале очікування документів і нерідко неоднозначне ставлення чиновників створюють додаткові виклики.

Попри офіційну позицію польської влади, дедалі більше голосів із громадського сектору та медіа закликають до гуманізації підходу до мігрантів. Як кажуть юристи: закон можна змінити, а людську долю — не завжди.

Анастасія ж чекає на свій шанс повернутися до життя, яке вона будувала три роки поспіль — у Польщі, з друзями, навчанням і планами на майбутнє.