Українець Олександр К. чекав на свою карту побиту понад 17 місяців у Люблінському воєводстві. Станом на березень 2025 року, майже 390 тисяч іноземців очікують на рішення у справах про тимчасове перебування в Польщі, що є рекордним показником за останні п’ять років. Представник ужонду коментує затримки як наслідок нестачі персоналу та зростання кількості заявок.

Історія одного заявника: 17 місяців очікування на дозвіл

Олександр Коваль, 34-річний громадянин України, подав документи на карту тимчасового побиту у жовтні 2023 року. За його словами, необхідна документація була складена коректно, а сам процес подачі пройшов без ускладнень. Проте реальність виявилася складнішою. Станом на березень 2025 року, він досі не отримав ані рішення, ані конкретних термінів, коли це відбудеться.

«Я звертався до ужонду декілька разів – відповіді стандартні: процедура триває, будь ласка, чекайте. Але вже минуло майже півтора року», – розповідає Олександр. Через відсутність карти побуту чоловік не може змінити роботу без ризику втратити статус легального перебування в Польщі, а також не має можливості подати заявку на об’єднання родини.

Статистика і масштаб проблеми: очікування торкається сотень тисяч

За даними Управління у справах іноземців Польщі (Urząd do Spraw Cudzoziemców), станом на березень 2025 року у системі перебуває 389 000 активних заявок на отримання тимчасового виду на проживання. Більшість із них – від громадян України (приблизно 63%), а також Білорусі, Грузії, Індії та В’єтнаму.

У 2024 році цей показник становив 322 000 справ, що свідчить про зростання проблеми. В середньому, згідно з офіційною інформацією, розгляд справ займає від 10 до 14 місяців, однак понад 28% поданих заяв перевищують встановлений законом шестимісячний термін розгляду.

Позиція чиновників: не вистачає персоналу і ресурсів

Заступник керівника відділу у справах іноземців Люблінського воєводського ужонду, Анна Дзевоньська, у коментарі для видання зазначила:

«Ми розуміємо, що ситуація болюча як для заявників, так і для польського ринку праці, який значною мірою залежить від іноземних працівників. Затримки викликані різким зростанням кількості заяв і обмеженим числом працівників у відділах».

За її словами, у 2025 році було заплановано додатковий набір близько 120 співробітників у різні воєводські ужонди, однак процес адаптації та навчання нових кадрів займає час.

Конкретні кроки до покращення ситуації

У лютому 2025 року Міністерство внутрішніх справ та адміністрації Польщі анонсувало запуск пілотного проєкту цифровізації процесу подачі і обробки документів у п’яти воєводствах: Мазовецькому, Малопольському, Люблінському, Нижньосілезькому та Поморському.

Очікується, що система дозволить автоматично перевіряти базові дані заявника, зменшити кількість технічних помилок у поданих документах та прискорити обробку справ. Повноцінне впровадження реформи по всій країні заплановане на кінець 2025 року.

Роль пандемії та війни в Україні

Експерти наголошують, що ситуація не виникла з нуля. За словами соціолога Сильвії Подгорської з Варшавського університету, «комбінація пандемічних затримок у 2020–2021 роках, а також міграційна хвиля, спричинена війною в Україні, спричинили лавиноподібне накопичення заявок».

Також чинний порядок апеляцій та повторних подач у разі помилок часто призводить до додаткового навантаження на систему. Люди отримують відмови через формальні причини, а потім знову подають документи, утворюючи замкнене коло.

Поради фахівців для заявників

Еміграційні юристи радять уважно перевіряти всі документи перед подачею, зберігати підтвердження отримання листів та користуватись послугами онлайн-платформ, що відстежують статус справи. Також варто подаватися реєстраційним шляхом заздалегідь – за 3–4 місяці до завершення дії поточного дозволу на перебування.

«Бюрократія складна, але системна підготовка документів, правильна форма клопотання і дотримання процедур можуть убезпечити від тривалих затримок, — вважає еміграційна консультантка Магдалена Язловська. – Також рекомендуємо звертатися до адвокатів у випадку затримки, що перевищує 12 місяців».

Висновок: системна проблема, що потребує державної уваги

Історія Олександра Коваля — лише одна з десятків тисяч схожих у Польщі сьогодні. Незважаючи на зусилля уряду з реформування, система легалізації перебування іноземців залишається перевантаженою. Рішення проблеми потребує як інвестицій у людські ресурси, так і цифрових інструментів, здатних зменшити бюрократичний тягар. Без системних змін – черги на карту побиту й надалі залишатимуться нормою, а не винятком.