Рефлексія над імперською загрозою: Аґнєшка Ліхнерович про необхідність чесної дискусії щодо російського імперіалізму

2025 року польська журналістка Аґнєшка Ліхнерович закликала до розширення суспільного дискурсу навколо загрози російського імперіалізму у Центрально-Східній Європі. Під час інтерв’ю для порталу «Наш вибір» вона наголосила, що не лише Україна, а й Польща та інші сусіди Росії потребують глибшого осмислення наслідків агресії та колоніального минулого. Ліхнерович також звернула увагу на потребу перегляду політики безпеки та історичної пам’яті серед європейських країн.

Хто така Аґнєшка Ліхнерович?

Аґнєшка Ліхнерович — польська журналістка з понад двадцятирічним досвідом, яка спеціалізується на міжнародній політиці, особливо на регіоні Центральної та Східної Європи. Вона є репортеркою Польського радіо TOK FM, авторкою численних аналітичних матеріалів з Грузії, Ірану, Афганістану, Молдови, Вірменії, України тощо. Після початку повномасштабної війни в Україні в лютому 2022 року вона неодноразово перебувала в Києві та інших містах України, висвітлюючи гуманітарні, політичні та безпекові наслідки вторгнення.

Війна і післяшок: польська журналістка про реакцію суспільств

У розмові з порталом «Наш вибір» (2024), Ліхнерович зазначає, що війна в Україні стала каталізатором переосмислення безпеки в Польщі, але глибшої розмови про суть російського імперіалізму досі бракує. На її думку, навіть після низки шокуючих воєнних злочинів, таких як різанина в Бучі 2022 року, суспільства Центральної Європи часто зупиняються на рівні емоційного співчуття, не переходячи до системного аналізу та переоцінки зовнішньої політики й історичної спадщини.

«Ми досі поводимось так, ніби російський імперіалізм — це виняток, а не правило»

Ліхнерович у своїх виступах і публікаціях неодноразово підкреслювала: Росія завжди була імперською державою, і її нинішня агресія — логічне продовження імперських практик. Вона закликає до відкритого говоріння про ці теми не лише у професійних колах, а й на ширшому суспільному рівні — в школах, ЗМІ, політичному дискурсі.

Потреба в деколонізації мислення

Ліхнерович входить у коло польських інтелектуалів, які нині активно просувають ідею «деколонізації мислення» щодо Росії. Це поняття у європейському контексті означає відмову від сприйняття Росії як виключного центру культурного й політичного впливу в регіоні. Як зазначив історик Лукаш Адамський у 2024 році у статті для «Nowa Europa Wschodnia», Європа має перестати дивитись на Москву як на «природного» партнера й визнати суб’єктність України, Грузії, Молдови та інших країн, що борються проти колоніального тиску РФ.

Роль медіа в протистоянні дезінформації

Саме журналістика, за словами Ліхнерович, має розкривати суть структурного насильства, яке стоїть за кремлівською пропагандою. Вона згадує, як у 2022–2024 роках стикалася з інформаційними маніпуляціями у Грузії, Білорусі та самій Росії. За даними польського урядового Центру з боротьби з дезінформацією (Rządowe Centrum Bezpieczeństwa), станом на першу половину 2025 року лише через соціальні мережі до Польщі щодня надходить понад 15 тисяч дезінформаційних повідомлень із прокремлівськими наративами.

Нова безпекова архітектура Європи

Ліхнерович наголошує: переосмислення імперіалізму має практичний вимір. Воно передбачає посилення роль локальних та регіональних союзів, таких як Люблінський трикутник (Польща–Україна–Литва) та Ініціатива Трьох морів. У серпні 2025 року на саміті в Ризі ці структури підтвердили свою готовність до вищого рівня взаємодії в питаннях безпеки та інфраструктури, визнаючи російську загрозу як тривалу.

Зміцнення обороноздатності Польщі та її партнерів

У 2025 році Польща збільшила свій оборонний бюджет до рекордних 5% ВВП, згідно з даними Міністерства національної оборони Польщі. Частина коштів спрямована на нові системи ПРО, спільні навчання з Україною та Балтійськими країнами, а також кібербезпеку. Це — пряма відповідь на системну загрозу з боку Росії, яку журналістка закликає називати не лише загрозою «безпеці», а й демократичному світопорядку загалом.

Україна як ключ до європейської трансформації

За спостереженнями Ліхнерович, Україна є не лише об’єктом російської агресії, а й суб’єктом геополітичної трансформації. Її стійкість, політична еволюція, адаптація до воєнних викликів і прагнення до ЄС змушують європейські уряди переосмислювати власну політику. Коли у квітні 2025 року Європейська рада підтвердила готовність до початку переговорів з Україною про повноцінне членство, ця подія стала символом нової доби, в якій імперські наративи втрачають легітимність.

Висновок: Дискусія, без якої не переможемо

«Нам потрібна чесна розмова про імперіалізм», — повторює Ліхнерович. Без цього, переконує вона, зусилля щодо перемоги над агресором можуть бути недостатніми. Глибша дискусія — це не лише справа політиків чи журналістів, а й звичайних громадян, освітніх закладів та європейських інституцій. Адже лише через усвідомлення свого минулого та реального стану справ можна гарантувати мирне майбутнє в Європі.