У лютому 2025 року влада Білорусі несподівано звільнила 52 засуджених, серед яких виявилися громадяни Польщі. Цей крок викликав жвавий міжнародний резонанс, особливо на тлі напружених відносин між Мінськом і Варшавою. Серед звільнених — кілька учасників польської діаспори, які були ув’язнені за політичними та національними мотивами.

Несподіване звільнення: хто ці 52 особи?

Уряд Білорусі 5 лютого 2025 року оголосив про помилування 52 осіб, які відбували покарання за різними статтями, переважно політичного характеру. Серед звільнених — опозиційні активісти, журналісти, учасники протестів 2020–2021 років, а також щонайменше п’ятеро громадян Польщі. Цей крок збігся у часі з переговорами між Мінськом і Варшавою під егідою ОБСЄ.

Серед найбільш відомих звільнених — Анджей Почобут, польський журналіст і активіст Союзу поляків у Білорусі. Його арешт у 2021 році спричинив потужну критику з боку ЄС, а справа визнавалася політично мотивованою. Разом із ним звільнено ще кількох представників польської національної меншини — членів організації, яку офіційний Мінськ звинувачував у “підривній діяльності”.

Польща і міжнародна спільнота: реакція на звільнення

Уряд Польщі позитивно оцінив рішення Білорусі. Міністр закордонних справ Радослав Сікорський 6 лютого зробив офіційну заяву:

“Звільнення наших громадян, особливо шанованого журналіста Анджея Почобута, — це довгоочікуваний гуманітарний жест, який ми вітаємо. Продовжимо наполягати на звільненні всіх політичних в’язнів у Білорусі”.

Європейський Союз також відреагував обережно-позитивно. Представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель наголосив, що “це крок у правильному напрямку”, однак “Мінськ має зробити більше, щоб виправити ситуацію з дотриманням прав людини в країні”. Згідно з даними білоруської правозахисної організації “Весна”, станом на січень 2025 року в країні утримувалося понад 1 300 політичних в’язнів.

Причини рішення влади: дипломатія чи тактика виживання?

Аналітики називають кілька можливих мотивів звільнення ув’язнених. По-перше, економічна ситуація в Білорусі залишається напруженою, а санкції Заходу обмежують можливості режиму Лукашенка. У 2024 році ВВП країни скоротився на 2,5%, а справжнє економічне становище часто приховується. Зменшення міжнародного тиску через гуманітарні жести може бути способом покращити економічні зв’язки.

По-друге, звільнення може свідчити про прагнення Мінська до нормалізації відносин із західними сусідами. Зокрема, від кінця 2024 року ведуться непублічні контакти між білоруськими та польськими дипломатами щодо обміну затриманими та пом’якшення прикордонної напруги.

Коментар експертів

Олександр Морозов, білоруський політолог і аналітик Центру східноєвропейських студій, в інтерв’ю «Deutsche Welle» зазначив:

“Це не лібералізація, а дипломатичний маневр. Лукашенко показує світові, що готовий до мінімальних поступок, аби торгуватись за зняття частини санкцій чи відновлення діалогу — особливо на тлі загрози внутрішньої нестабільності”.

Натомість опозиційна білоруська лідерка Світлана Тихановська, яка перебуває в еміграції, заявила в соцмережах:

“Вітаю кожну родину, яка знову зустрінеться зі своїми близькими. Але ми наголошуємо: політичні в’язні мають бути звільнені всі, без виключення, а не вибірково — коли це вигідно режиму”.

Подальші перспективи: що може змінитись?

Звільнення частини ув’язнених не означає кардинальної зміни позиції Мінська. Продовжуються репресії проти незалежних медіа, правозахисників та громадських організацій. Зокрема, у січні 2025 року було засуджено ще трьох адміністративних працівників Білоруського незалежного профспілкового об’єднання за “поширення екстремістських матеріалів”.

Однак аналіз політичних сигналів демонструє цікаві зрушення. Наприклад, згідно зі звітом аналітичного центру Chatham House (лютий 2025), близько 48% білорусів в опитуванні онлайн-методом заявили про підтримку ідеї скасування репресивного законодавства та переходу до “контрольованої лібералізації”. Ці настрої можуть тиснути і на владні кола.

Висновки

Звільнення 52 засуджених у Білорусі, серед яких поляки, — це важлива подія як з гуманітарної точки зору, так і в контексті міжнародної політики. Хоча крок заслуговує на визнання, важливо не забувати про сотні інших, хто досі перебуває за ґратами через політичні переконання. Нинішній рух — радше сигнал Мінська про готовність до обмежених поступок, ніж ознака глибоких реформ. Як розвиватимуться білорусько-польські відносини — покаже час, але їхня динаміка у 2025 році набирає нових обертів.