Польський активіст Ян Шпєвак: економічний успіх на тлі кризи публічних інституцій

У 2025 році польський соціолог, громадський активіст і публіцист Ян Шпєвак заявив, що Польща досягла значного економічного прогресу, однак публічні інституції залишаються ослабленими та часто неефективними. У нещодавньому інтерв’ю порталу «Наш Вибір» Шпєвак охарактеризував сучасну польську державу як «патодержаву», що не здатна ефективно відповідати на соціальні та інституційні виклики. Активіст також наголосив на необхідності глибинної інституційної реформи задля збереження демократії та прозорості в управлінні.

Економіка зростає, але довіра до держави падає

Стабільне зростання на фоні системних проблем

Польща продовжує демонструвати позитивні економічні показники. За даними Польського центрального статистичного управління (GUS), у першому кварталі 2025 року валовий внутрішній продукт країни зріс на 2,3% у порівнянні з аналогічним періодом 2024 року. Низький рівень безробіття, що у квітні 2025 року склав лише 5,1%, також свідчить про стабільну економічну ситуацію.

Проте, як зазначає Шпєвак, цей позитивний макроекономічний фон не відображає стан публічних інституцій. У розмові з журналістами він зауважив: «Економіка в нас працює, але держава не функціонує. Ми маємо патоправоохоронний апарат, патосуди, патоказначейство і патоуправління нерухомістю — тобто функції виконує не правова, модерна держава, а система, яка обслуговує привілеї та корупцію».

Низький рівень довіри до інституцій

Згідно з дослідженням Центру досліджень громадської думки (CBOS), опублікованим у березні 2025 року, лише 28% поляків повністю довіряють місцевій владі, а 21% висловили довіру парламенту. Для порівняння: у 2015 році ці показники становили відповідно 38% і 33%. Спостерігається також зниження довіри до судової системи — лише 26% респондентів вважають її справедливою та незалежною.

«Патодержавність» як структурна проблема

Суть терміну та його функції

Термін «патодержавність» (пол. “patopaństwo”), який активно використовує Шпєвак, описує ситуацію, коли держава існує формально, але фактично не виконує своїх конституційних зобов’язань перед громадянами. У своїй книзі «Patodeweloperka. Anatomia patologii III RP», опублікованій у 2023 році, активіст аналізує, як корупція, клієнтелізм і слабке правосуддя впливають на управління нерухомістю у великих містах, зокрема у Варшаві.

«Це не просто порушення нормативів або окремі випадки неефективності — це системна модель, у якій виграють наближені до влади структури, а пересічні громадяни залишаються беззахисними», — пояснює Шпєвак.

Головні прояви «патодержавності»

• Маніпуляції з муніципальним житлом та забудовою
• Формальне, але неефективне судочинство
• Неефективна робота прокуратури та поліції
• Недостатня прозорість державних інституцій

Як приклад, Шпєвак наводить справу з підозрілими приватизаціями у Варшаві 2010–2020-х років, коли державне та комунальне майно переходило до приватних осіб без належного нагляду. Ці теми ставали об’єктами громадських протестів і розслідувань, але лише частина справ дійшла до суду і мала юридичні наслідки.

Необхідність інституційної перебудови

Шпєвак: «Маємо повернути державу громадянам»

Ян Шпєвак виступає за реформу ключових публічних інституцій, зокрема прокуратури, судів та органів міського самоврядування. Наголошуючи, що проблема не лише в окремих чиновниках, а в самому дизайні інституцій, він закликає до посилення механізмів громадського контролю, публічної звітності та прозорого прийняття рішень.

«Ми не можемо покладатися тільки на політичні зміни — має змінитися інституційна логіка. Держава повинна діяти в інтересах громадян, а не обраної групи інвесторів чи чиновників», — сказав Шпєвак у квітні 2025 року під час дискусії на Форумі міської політики в Познані.

Роль громадянського суспільства

Активіст також підкреслює вирішальну роль неурядових організацій та громадянських ініціатив у зміцненні демократії. На його думку, саме локальні дії — участь у слуханнях, моніторинг бюджетів, антикорупційна активність — можуть змінити систему знизу.

Позитивним прикладом є діяльність Варшавського комітету з прав мешканців, у якому Шпєвак бере активну участь. Комітет регулярно публікує відкриті звіти про діяльність забудовників, взаємодіє з місцевими радами та бере участь у судових процесах, спрямованих проти нелегітимної забудови.

Українці в Польщі: між інституційною слабкістю та громадянським захистом

Шпєвак також коментує стан міграційної політики Польщі щодо українців. «Більшість з них працює, створює додану вартість, але не завжди може розраховувати на підтримку інституцій — і в питаннях трудових прав, і в питаннях захисту від дискримінації», — зазначає він.

У 2025 році, за даними Управління у справах іноземців, у Польщі мешкає понад 1,3 мільйона українських громадян. Чимало з них зіштовхуються з бюрократичними труднощами при легалізації перебування або отриманні соціальних послуг. У цьому контексті Шпєвак закликає владу створити стабільну інтеграційну політику, яка враховуватиме права трудових мігрантів та біженців.

Перспективи: від патодержави до ефективної публічної моделі

Попри серйозні виклики, які окреслює Шпєвак, він висловлює стриманий оптимізм щодо майбутнього. «Ми є на переломному етапі — або реформуємо інституції, або ризикуємо остаточно втратити довіру громадян до держави. Поки що демократичні механізми зберігаються, і ними потрібно користуватися», — підсумовує він.

2025 рік може стати ключовим моментом для зміцнення польської демократії. Успіх економіки має йти в парі з відновленням дієвих та справедливих державних механізмів — саме на цьому наполягає громадський голос, уособлений у виступах Яна Шпєвака та подібних активістів.