У 2025 році польські ужонди зіткнулися з рекордним напливом заяв на карту побыту від громадян України — лише в першому кварталі подано понад 120 тисяч звернень. Через перевантаження в деяких воєводствах строки очікування рішення перевищують 18 місяців, а заявники змушені жити в стані невизначеності та без гарантій легального перебування.

Зріст кількості заяв на карту побыту: причини нового рекорду

На тлі затяжної війни в Україні та поступового згортання тимчасового захисту в Європейському Союзі, дедалі більше українців прагнуть легалізувати своє перебування в Польщі на довший термін. За даними Головного управління у справах іноземців Польщі на березень 2025 року, у державі проживає понад 1.8 мільйона громадян України, з яких близько 40% прагнуть отримати карту побыту — документ, що підтверджує право на довготривале перебування в країні.

«Ми бачимо різкий сплеск інтересу саме до сталого легального статусу. Люди втомилися жити “тимчасово”, — пояснює Йоанна Махальська, аналітикиня Центру досліджень міграції Варшавського університету. — Проблема в тому, що система не встигає за цим попитом».

Ужонди перевантажені: до 18 місяців очікування

Відповідні органи адміністрації — воєводські управління, які розглядають заяви на карту побыту, — вже давно працюють на межі можливостей. У воєводствах Мазовєцькому, Малопольському та Нижньосілезькому середній термін розгляду становить від 12 до 18 місяців.

«Ми отримуємо десятки тисяч документів щомісяця. Є фізична межа для того, скільки справ може обробити службовець за день», — розповідає Агнешка Весоловська, представниця Ужонду воєводського у Вроцлаві. За її словами, наплив заяв у січні–березні 2025 року зріс на 27% порівняно з аналогічним періодом 2024-го.

У деяких випадках люди чекають відповіді два або навіть три роки. При цьому особа, яка подала заяву, змушена залишатися в Польщі без права виїзду, аби не втратити статус очікування — що веде до додаткових труднощів у працевлаштуванні або возз’єднанні з родиною.

Життя у «підвішеному стані»: що переживають заявники

Наталія Черниш, вчителька з Харкова, подала документи на побит часовий у Кракові ще у липні 2023 року. Станом на квітень 2025-го вона досі не отримала рішення. «Я не можу нормально поїхати в Україну до матері. Роботодавець терпить мене лише тому, що я хороша фахівчиня, але не раз питав, коли вже будуть папери», — ділиться Наталія.

Подібна ситуація трапляється не тільки з громадянами, але й із роботодавцями — для багатьох фірм це означає нестабільність на ринку праці. «Я не знаю, чи мій працівник зможе через півроку залишатися легально в країні. Це створює труднощі для планування бізнесу», — каже Лукаш Ґурни, власник будівельної фірми з Гданська.

Уряд планує реформи, але не дає чітких термінів

У відповідь на критику уряд Польщі у січні 2025 року представив попередній план удосконалення міграційної адміністрації. Передбачається цифровізація справ, збільшення штату ужондів та залучення додаткових коштів із бюджету ЄС.

Однак деталі залишаються розмитими. Міністерство внутрішніх справ не оприлюднило конкретних термінів реалізації. Експерти вже вказують на ризик повторення реформ 2020–2021 років, які не принесли очікуваних результатів через слабку координацію та нестачу кадрів.

«Поляки взяли на себе велику гуманітарну відповідальність, але інституційно до кінця не були готові. Система потребує не лише додаткових рук, але й сміливих управлінських рішень», — заявляє доктор Пшемислав Коваль з Варшавської школи економіки.

Що буде далі? Ніхто не знає

Поки немає чіткої відповіді на питання, коли система стабілізується. Дедалі більше заявників розглядає альтернативи — переїзд до інших країн ЄС або повернення до тимчасового захисту, якщо країна ще його пропонує.

«Ми приймаємо ситуацію як нестабільну, і це впливає на всі аспекти життя — від оренди житла до майбутнього наших дітей», — резюмує Андрій Кулик, технік з Івано-Франківська, який подав документи на побит постійний півтора року тому.

Поки ж у коридорах ужондів формуються нові черги, і дедалі більше українців запитують: що буде далі?

Висновок

Ситуація з перевантаженням польських адміністративних органів у 2025 році є критичною та вимагає термінового втручання. Хоча уряд обіцяє реформи, темпи змін відстають від реальних потреб. Громадяни України, які прагнуть стабільності та легального статусу, залишаються в стані невизначеності. Без чітких рішень держава ризикує втратити як довіру мігрантів, так і контроль над міграційною системою.