Польський урядовець пропонує забезпечити Польщі вихід до Чорного моря через порт в Одесі

Заступник міністра сільського господарства Польщі Міхал Колодзейчак озвучив несподівану та доволі суперечливу ініціативу, яка вже викликала широке обговорення у політичних та експертних колах. Польський чиновник вважає, що Польща має отримати вихід до Чорного моря — шляхом оренди або придбання порту в Одесі.

Ідея, яка, на перший погляд, виглядає фантастично, має на меті, за словами Колодзейчака, посилити логістичні можливості Польщі, зменшити витрати на транспортування сільськогосподарської продукції та налагодити ефективні торговельні зв’язки з країнами Африки.

Мета ініціативи — покращення експорту

За словами Міхала Колодзейчака, вихід до Чорного моря допоможе Польщі значно покращити експортну логістику, зокрема для поставок зерна як польського, так і загальноєвропейського походження. У нинішніх умовах війни в Україні та російської блокади портів, пошук нових або спільно контрольованих напрямків експорту має стратегічний характер.

«Польща має бути стратегічним партнером у забезпеченні продовольчої безпеки Європи та частини Африки. Чорне море — це вікно до Південної Європи, Близького Сходу та Африки», — заявив польський чиновник.

Оренда українських сільськогосподарських земель

Крім порту, Колодзейчак запропонував також обговорити оренду українських сільськогосподарських угідь площею до 500 тисяч гектарів для польських аграрних компаній. Він наголосив, що польські селекційні підприємства потенційно можуть ефективно використовувати ці землі для виробництва якісного продовольства.

Очікується, що ці ідеї можуть бути винесені на міжурядове обговорення, якщо така ініціатива матиме достатньо підтримки на дипломатичному рівні.

Перешкоди на шляху — геополітичні реалії та громадська думка

Озвучені пропозиції Колодзейчака з’явилися в складній геополітичній ситуації, коли Україна переживає повномасштабну війну з Росією, а польсько-українські відносини проходять через період нерозуміння та конфліктів, зокрема, в аграрному секторі.

У багатьох українських експертів і громадян виникає занепокоєння через ймовірність передачі стратегічної інфраструктури або землі іноземним структурам, навіть за умови оренди. Українське суспільство вже демонструвало обережність й опір подібним ініціативам з боку інших держав, насамперед з огляду на питання національної безпеки та суверенітету.

Крім того, Україна має свої економічні інтереси у збереженні контролю над експортними шляхами, особливо тими, що стосуються Чорного моря.

Занепокоєння польського чиновника щодо вступу України до ЄС

Міхал Колодзейчак також висловив певні застереження щодо майбутнього вступу України до Європейського Союзу. Зокрема, він запропонував запровадити тимчасову заборону на інвестиції українських компаній у польський агросектор після приєднання України до ЄС, щоб, як він зазначив, уникнути недобросовісної конкуренції.

Це свідчить про існуючі побоювання в польському аграрному середовищі, що українські компанії з великими земельними ресурсами та нижчими виробничими витратами можуть створити значний тиск на місцевих фермерів, особливо у разі відкритого доступу до ринків ЄС.

Реакція в Україні та потенційні наслідки

В Україні подібні заяви можуть сприйматися не лише як економічна ініціатива, а й як елемент геополітичного тиску або навіть втручання у внутрішні справи держави. За деякими оцінками, публічне обговорення таких чутливих тем без погодження з українською стороною може викликати негативну реакцію як серед політиків, так і громадськості.

Крім того, в умовах повномасштабної війни будь-які спроби передати в оренду або продати український порт стратегічного значення залишаються надзвичайно проблемними з точки зору національної безпеки, міжнародного права та територіальної цілісності.

Висновки

Ініціатива польського урядовця щодо оренди або придбання частини порту в Одесі та оренди земельного банку в Україні є черговим свідченням того, що східноєвропейські країни прагнуть зміцнити свою позицію в глобальному продовольчому ланцюжку. Водночас, такі пропозиції не можуть розглядатися у відриві від складної реальності війни, політичного суверенітету та громадської думки в Україні.

Подальший розвиток цієї ідеї можливий лише в умовах відкритого й рівноправного діалогу між урядами двох країн, із урахуванням інтересів населення та правового статусу стратегічних об’єктів.