Політична суперечка між Польщею та Чехією: повернення 368 гектарів знову на порядку денному

Польща та Чехія поновлюють консультації щодо давньої територіальної суперечки, яка триває ще з часів після Другої світової війни. Основою конфлікту стали 368 гектарів земель на кордоні, які Польща офіційно вважає “територіальним боргом”, що має бути врегульований шляхом обміну або передачі.

Історичне підґрунтя суперечки

Конфлікт бере початок із 1950-х років, коли польсько-чехословацький кордон був змінений відповідно до угоди 1958 року. Унаслідок цього договору лінію державного кордону було скорочено приблизно на 80 кілометрів, а зміни торкнулися 85 точок прикордонної лінії. Частина території — саме 368 га — опинилася на боці Чехословаччини. За польською версією, ці землі мали залишитися під її юрисдикцією, і відтоді точаться перемовини про їх повернення.

Після Другої світової війни Польща претендувала на частини історичних областей, зокрема Заользя, Спіш і Орава, однак під тиском Радянського Союзу, а саме Йосипа Сталіна, країнам довелося погодитися на нову лінію розмежування.

Поновлення переговорів: прагнення до угоди

За повідомленнями польського видання «Fakt», нещодавно було прийнято рішення відновити переговори на експертному рівні для представлення позицій обох сторін. Метою консультацій є вироблення механізмів врегулювання територіального питання, яке залишалося відкритим понад 70 років.

Уряд Польщі висловлює чітке бажання остаточно завершити цю проблему, підписавши двосторонню угоду з Чехією. Водночас експерти не виключають, що на хід переговорів можуть негативно вплинути парламентські вибори в Чехії, які плануються на осінь 2024 року, що може спричинити зміну складу уряду та потенційно перегляд зовнішньополітичних пріоритетів.

Попередні спроби вирішення: провалені домовленості

Після падіння комуністичних режимів у обох країнах на початку 1990-х років, питання територіального боргу знову опинилося у фокусі. У 1992 році міністри закордонних справ Польщі та Чехії — Кшиштоф Скубішевський і Їржі Дінстбір — домовилися розпочати процес урегулювання. Тоді ж була створена спільна польсько-чеська комісія.

У 2005 році Чехія запропонувала Польщі фінансову компенсацію натомість за території, однак ця пропозиція була відхилена Варшавою. У 2015 році чеський уряд підготував та схвалив план передачі частини земель Польщі, проте згодом від цього рішення відмовився, посилаючись на складнощі з імплементацією та місцеву опозицію.

Ситуація останніх років: зрушення та застій

Остання спроба активізувати переговори відбулася у 2022 році, коли перемовини проводилися між урядом Чехії та польською владною партією “Право і справедливість” (PiS). Після зміни урядів, у 2023 році під час спільного засідання кабінетів Дональда Туска та Петра Фіали питання знову постало, однак тоді не вдалося дійти до предметних домовленостей.

Офіційна позиція Чехії залишається обережною — Прага визнає історичну домовленість 1958 року і висловлює готовність до діалогу, однак не поспішає з радикальними рішеннями на користь Польщі. Варшава ж наполягає на поверненні території, вказуючи, що компенсація має бути реально відчутною, а не символічною.

Політична й регіональна важливість

Хоча йдеться порівняно про невелику територію — лише 368 гектарів — для Польщі це символ принциповості у зовнішній політиці. Крім того, напруга щодо прикордонних питань особливо чутлива у контексті загальноєвропейської безпеки та історичних травм ХХ століття. Повернення чи спільне управління цією територією може стати прикладом для вирішення інших подібних конфліктів у регіоні.

Перспективи: чи приведуть нові переговори до історичного компромісу?

Варіанти розв’язання конфлікту сьогодні можуть включати як фінансову компенсацію, так і реальне передання частини земель. Обидві країни висловлюють публічно готовність до конструктивного діалогу, проте питання полягає у політичній волі та стабільності урядів по обидва боки кордону.

На даному етапі головним завданням сторін є сформувати чіткі й прозорі позиції, які можуть стати основою для юридично зобов’язувальної угоди. Адже після десятиліть перемовин саме конкретика, а не політичні декларації, стане ключем до вирішення спірного питання.