Чому мігранти з України рідко стають громадянами Польщі

Польща — один із головних напрямків української міграції

Польща вже понад десять років утримує статус одного з найбільших приймачів мігрантів з України. Ще до початку повномасштабної війни росії проти України в 2022 році польський ринок праці активно залучав українців до сезонних і довготривалих робіт, особливо у сферах будівництва, сільського господарства, логістики та догляду.

З початком війни Польща стала домом для мільйонів тимчасово переміщених українців. Країна надала гуманітарний прихисток, право на легальне перебування, доступ до медицини та освіти. Проте попри те, що значна частина українців проживає в Польщі роками, рівень набуття ними польського громадянства залишається вкрай низьким.

Стагнація у натуралізації: статистичні факти

За статистикою 2021 року, лише 1,7% іноземців у Польщі отримали громадянство. Це менше, ніж середній рівень у Європейському Союзі (2,2%). Для порівняння, у Франції, Німеччині чи Іспанії щороку громадянство отримують десятки, а іноді й сотні тисяч мігрантів. У Польщі ж ця цифра рідко перевищує 10 тисяч на рік.

Такий низький показник натуралізації особливо вражає, з огляду на те, що саме українці вже багато років становлять найбільшу групу мігрантів у країні.

Юридичні бар’єри на шляху до громадянства

Польське законодавство передбачає можливість отримання громадянства в адміністративному порядку. Основні умови для претендента:

• безперервне легальне проживання в Польщі від 1 до 10 років (залежно від категорії),
• стабільний дохід,
• знання польської мови на рівні В1 або вище,
• наявність постійного дозволу на проживання (наприклад, карта сталего побиту),
• у деяких випадках — польське походження або шлюб з польським громадянином.

На перший погляд, ці вимоги не є надто суворими, але на практиці для багатьох українців вони залишаються важкодоступними.

Причини низького рівня натуралізації серед українців

Однією з основних причин є характер української трудової міграції. Більшість українців приїздили до Польщі з наміром заробити гроші, а не облаштуватися надовго. Це призводило до тимчасових форм легалізації — з короткостроковими дозволами на роботу, без перспективи оформлення постійного проживання.

Навіть після початку війни, коли багато переселенців залишилися в Польщі надовго, вони не мали формального статусу, необхідного для подачі на громадянство, або просто не мали ресурсів цим займатись. Люди були змушені негайно шукати житло, роботу, місце для дитини в школі, отримувати медичну допомогу.

Також вивчення польської мови, без якого неможливо подати на громадянство, часто відсувається на другий план. Відсутність безкоштовних і зручних мовних курсів, а також перенавантаження побутовими проблемами — основні перешкоди в цьому напрямку.

Політичне невидимство українців у Польщі

Ще одним чинником, який гальмує процес активної інтеграції українців, є їхня політична пасивність — вимушена, оскільки без громадянства вони не мають права голосу на місцевих чи загальнодержавних виборах. З погляду політиків, українці не є важливим електоратом, а тому не впливають на передвиборчі програми. Їхні інтереси не враховуються при прийнятті рішень, а іноді навіть стають об& 39;єктом популізму.

Висловлювання на тему «українізації» сфери охорони здоров’я, обмеження соціальної допомоги для українських біженців або ідеї скорочення міграції — стали частими в польських політичних дебатах. Це створює образ мігранта як тимчасового гостя, незалежно від того, як довго та активно він інтегрується в польське суспільство.

Що може змінити ситуацію?

Формальне полегшення процедур натуралізації — лише частина розв’язання проблеми. Значно важливіше — змінити суспільне сприйняття мігрантів як повноцінних членів громади. Інтеграційні програми, доступ до безкоштовних мовних курсів, підтримка у процесі набуття постійного статусу та дозвіл на працю — усе це дозволить українцям не лише проживати в Польщі, а й відчувати себе частиною її суспільства.

Також варто розглянути можливість введення механізмів політичної участі для тих, хто проживає в країні тривалий час, наприклад, участь у місцевих виборах. Це дозволило б українцям висловлювати свою позицію щодо процесів, що безпосередньо впливають на їхнє життя.

Підсумок

Попри багаторічну присутність у Польщі, сотні тисяч українців залишаються поза межами формальної інтеграції. Процес натуралізації ускладнює як система вимог, так і відсутність відповідної соціальної та політичної підтримки. Для зміни ситуації потрібні не лише законодавчі кроки, а перш за все — зміна загального підходу до мігрантів як рівноправних учасників життя польського суспільства. Тільки тоді польське громадянство перестане бути недосяжною мрією для багатьох.