Чи повинна жертва виплачувати борги шахраїв банку?

В епоху цифрових технологій зростає не лише зручність банківських послуг, а й ризик потрапити в пастку шахраїв. Усе частіше можна почути історії, коли люди стають жертвами фінансових аферистів, які оформлюють кредити на їх ім’я або отримують доступ до особистих банківських рахунків. Постає логічне, проте болюче запитання: чи повинна така жертва повертати гроші банку? Суди вже неодноразово звертали увагу на цю проблему. Розглянемо ситуацію детальніше.

Класичний сценарій шахрайства

Найчастіше у таких випадках використовується схема «шахрай з банку». Зловмисник телефонує жертві, представляється співробітником фінансової установи і переконує її здійснити певні дії «для безпеки» — наприклад, встановити мобільний додаток, надати код із SMS чи підтвердити транзакцію. У підсумку шахрай отримує повний доступ до рахунку, оформлює споживчий кредит або переводить кошти.

У більш складних схемах зловмисники можуть навіть оформлювати кредити в кількох банках поспіль, поки користувач не усвідомлює, що став жертвою афери. Після цього банк, звісно, вимагає повернення кредиту — адже формально угода була підписана (через додаток або цифровий підпис), і кошти надійшли на рахунок клієнта.

Правова позиція: що кажуть суди?

Хоча логіка банків зрозуміла, судова практика в Україні та за кордоном свідчить, що не все так однозначно. У ряді випадків суди стають на бік постраждалих. Наприклад, польські суди неодноразово виносили рішення на користь жертв шахраїв. У таких випадках фінансова установа повинна довести, що клієнт свідомо уклав кредитну угоду, а не діяв під тиском чи обманом.

У справі, розглянутій Варшавським судом у 2022 році, жінка стала жертвою шахрайської схеми та втратила понад 20 тисяч злотих. Вона повідомила банк, подала заяву в поліцію, і суд визнав її дії як належну реакцію добросовісного користувача. Банку відмовили у стягненні боргу.

Що має робити жертва?

Юристи радять у разі шахрайства діяти негайно:

– Заблокувати рахунки й картки;
– Повідомити банк про несанкціоновану транзакцію;
– Подати заяву до поліції;
– Зафіксувати всі дії — зберігати листування, записи телефонних розмов (якщо є змога);
– Звернутись до адвоката.

Важливо розуміти: пасивна поведінка може бути трактована судом як непричетність або навіть недбалість. Однак активна реакція та співпраця з правоохоронцями підвищують шанси довести свою непричетність до боргу.

Баланс між відповідальністю та безпекою

Фінансові установи наголошують: клієнти самі зберігають свої особисті коди, а також погоджуються з умовами під час укладання кредитного договору через додаток. Водночас експерти з кібербезпеки вказують на те, що банки повинні використовувати сучасніші інструменти захисту — зокрема, аналіз поведінкових аномалій, багаторівневу верифікацію та автоматизоване повідомлення про підозрілі транзакції.

Висновок

Судова практика свідчить: жертва шахраїв не завжди повинна відповідати за дії аферистів. Якщо особа одразу повідомила банк і поліцію, діяла добросовісно і не давала усвідомленої згоди — існують юридичні підстави звільнити її від боргу. Усе ж найкраща стратегія — це превентивні дії: підвищення фінансової грамотності, пильність та захист особистої інформації.

У час повсюдної цифровізації відповідальність за безпеку лежить як на клієнті, так і на банківській системі. Спільними зусиллями можна зменшити ризики та забезпечити справедливість для тих, хто постраждав від шахрайських схем.