Україна виплачуватиме компенсації депортованим українцям і їхнім нащадкам — ухвалено механізм відшкодування за законом №2038

У квітні 2025 року Верховна Рада України остаточно ухвалила законопроєкт №2038, який передбачає фінансові компенсації для українців, примусово переселених із території Польської Народної Республіки в 1944–1951 роках, а також для їхніх нащадків. Громадянам, які доведуть факт депортації, держава виплачуватиме компенсацію за втрачене майно з державного бюджету.

Історичний контекст: депортації 1944–1951 років

У період 1944–1951 років внаслідок міждержавних домовленостей між СРСР і Польською Народною Республікою близько 480 тисяч українців було примусово депортовано з територій Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Лемківщини та Західної Бойківщини на схід України. Ця акція стала результатом підписаної угоди між урядами Польщі та СРСР щодо “обміну населенням”, однак на практиці йшлося про насильницьке виселення українського населення.

У багатьох родинах пам’ятають про втрату земель, домівок, господарств, архівів та інших матеріальних цінностей. Попри десятиліття, жодного механізму державного визнання чи компенсації досі не існувало. Закон №2038 має на меті відновити історичну справедливість і запровадити конкретний фінансовий механізм з боку української держави.

Ключові положення закону №2038

Хто має право на компенсацію

Згідно з новим законом, право на компенсацію отримують особи, яким буде надано офіційний статус «депортованої особи». Для цього заявники мають змогу подати документи на визнання протягом трьох років після набуття чинності закону.

Компенсації для спадкоємців

У разі смерті депортованої особи, право на компенсацію переходить до її законних спадкоємців. Таким чином, нащадки депортованих українців зможуть претендувати на встановлення статусу, зібравши відповідні документи, що підтверджують родинні зв’язки та факт депортації предків.

Процедура виплат і державне фінансування

Компенсації здійснюватимуться з державного бюджету України. Закон прямо зазначає, що Польща не братиме участі у фінансуванні виплат. Україна бере на себе всю відповідальність за матеріальне відшкодування історичної травми. Протягом п’яти років після набуття статусу депортованої особи, заявник отримуватиме поетапні виплати за втрачене майно — з урахуванням ринкової вартості на час депортації та відповідної індексації, яка буде визначена Кабінетом міністрів України.

Одноразова допомога

Крім основної компенсації, особи зі статусом депортованих отримають одноразову грошову допомогу. Її розмір, так само як і механізм виплат, буде врегульовано окремою постановою уряду. За попередніми оцінками, Міністерство фінансів України планує ухвалити порядок виплат до вересня 2025 року.

Як нащадкам довести факт депортації

Експерти з Центру досліджень визвольного руху радять родинам готувати архівні документи, які можуть підтвердити факт депортації предків: посвідчення, записи в метричних книгах, архіви органів внутрішніх справ, відомості з церковних парафій, свідчення очевидців. Оскільки багато архівів щодо депортацій зберігаються на території Польщі, заявникам рекомендується звертатися до Інституту національної пам’яті України або до польських архівів за посередництва консульських установ.

«Успіх отримання статусу буде значною мірою залежати від того, наскільки ретельно особа зможе задокументувати факт депортації», – зазначає доктор історичних наук Ярослав Грицак. – «Закон відкриває нову сторінку в роботі з пам’яттю про депортованих українців, але одночасно вимагає високої правової та історичної доказової бази від заявників».

Реакція суспільства та експертів

Історики, правозахисники й громадські організації загалом позитивно оцінили ухвалення закону №2038. У ГО «Ініціатива справедливості для депортованих» вважають, що це перший реальний крок держави в напрямку визнання глибоко травматичної сторінки історії XX століття.

Водночас правозахисники наголошують на необхідності інформаційної підтримки для громадян: «Держава має забезпечити налагоджену комунікацію з нащадками депортованих, адже більшість із них не знають, з чого починати процес звернення за відшкодуванням», – заявила юристка Наталія Денисюк з Української Гельсінської спілки з прав людини у коментарі для видання «Українська правда» 18 квітня 2025 року.

Подальші кроки

Станом на 25 квітня 2025 року Кабінет міністрів України працює над підзаконними актами, які регулюватимуть порядок надання статусу депортованим, процедуру виплат, створення спеціальних реєстрів та подання електронних заяв. Планується, що повноцінна реалізація закону розпочнеться з січня 2026 року.

Громадяни, які вважають себе нащадками депортованих, уже можуть готувати відповідні пакети документів і стежити за офіційними повідомленнями на сайтах Міністерства юстиції та Міністерства у справах ветеранів, яке координує реалізацію цієї програми.

Висновок

Закон №2038 — це історичний крок до часткового відновлення справедливості для сотень тисяч українських родин, які постраждали від політичних рішень ХХ століття. Хоча механізм реалізації ще потребує деталізації, надання статусу депортованої особи та виплата компенсацій є важливим елементом національної політики пам’яті та реабілітації постраждалих груп населення.