Польща вимагає репарацій не лише від Німеччини, а й від Росії

Польща офіційно розглядає питання репарацій не лише до Німеччини, але й до Російської Федерації як правонаступниці СРСР. Президент Інституту національної пам’яті Кароль Навроцький 1 вересня 2025 року наголосив на необхідності компенсацій за злочини обох тоталітарних режимів, вказуючи на історичну несправедливість, що досі не знайшла належного вирішення.

Заклик до історичної справедливості

Під час офіційної промови на Вестерплатте 1 вересня 2025 року, з нагоди 86-ї річниці початку Другої світової війни, президент Інституту національної пам’яті Польщі Кароль Навроцький підтвердив вимогу відшкодувань від Німеччини. Він наголосив, що збройна агресія нацистської Німеччини 1 вересня 1939 року призвела до загибелі мільйонів поляків та масштабного знищення країни. Польща, за його словами, має повне право вимагати компенсацій за спричинені збитки, оскільки попередні репараційні угоди не врахували реальних втрат, якими обернулася війна для польського суспільства.

Проте очільник IPN також поставив ширше питання: чому в політичному дискурсі говорять лише про Німеччину, якщо Польща постраждала також від дій Радянського Союзу? За словами Навроцького, історична справедливість вимагає, щоб відповідальність за злочини несла не лише одна сторона конфлікту.

Роль Радянського Союзу в агресії проти Польщі

Після підписання пакту Молотова–Ріббентропа 23 серпня 1939 року, який передбачав таємний розподіл сфер впливу в Східній Європі, 17 вересня Червона армія перетнула східний кордон Польщі, розв’язавши «вторинний удар у спину». Це стало початком радянської окупації, що супроводжувалася депортаціями сотень тисяч польських громадян, масовими розстрілами, знищенням інтелігенції, зокрема катинським злочином, що забрав життя близько 22 тис. польських офіцерів, лікарів, вчителів та інших представників еліти.

Як зазначають польські історики, політичні наслідки радянського впливу для Польщі простиралися далеко за межі 1945 року. Після завершення війни Польща опинилася у сфері контролю СРСР: в політичному житті домінувала прокомуністична влада, нав’язана ззовні. Уряд Польської Народної Республіки формально вважався незалежним, але ухвалення ключових рішень фактично відбувалося в Кремлі. За цих умов Польща погодилася відмовитися від подальших репарацій з боку СРСР, що викликає наразі питання щодо легітимності цих домовленостей.

Росія як правонаступниця СРСР і потенційна адреса вимог

Згідно з міжнародним правом, Російська Федерація визнана правонаступницею Радянського Союзу, що накладає на неї відповідальність за дії СРСР. Декілька польських парламентарів з коаліції “Право і справедливість” найближчим часом готують звернення до уряду із закликом створити офіційний механізм оцінювання збитків, яких Польща зазнала внаслідок радянської агресії, з перспективою вимог до Росії. У травні 2025 року депутат Сейму Аркадіуш Мулярський (PiS) заявив, що “ігнорування злочинів СРСР — це дозволяння переписування історії на користь агресора”.

У контексті війни в Україні, санкцій та ізоляції Росії в Європі, подібна ініціатива отримує нову політичну вагу. Варшава демонструє послідовну політику щодо викриття злочинів тоталітарних режимів — як історичних, так і сучасних, — підкреслюючи, що відшкодування має не тільки матеріальне, а й моральне значення.

Юридичні складнощі та символічна мета

Експерти, однак, наголошують: перспектива реалізації репарацій, особливо з боку Росії, наразі залишається низькою. З юридичної точки зору, післявоєнні угоди, укладені під тиском СРСР, блокують прямі вимоги. Проте найважливішим виміром ініціативи, як стверджують провідні польські історики і міжнародні правознавці, є символіка.

Історик Лукаш Камінський, колишній голова Інституту національної пам’яті Польщі, у коментарі PAP 2 вересня 2025 року зазначив: «Мова не лише про компенсації, а про визнання: поляки мають право на повну історичну правду — як щодо німецької агресії, так і щодо радянської окупації. Ігнорування цього аспекту історії загрожує легітимізацією злочинів».

Реакція міжнародної спільноти

Хоча ані Німеччина, ані Росія не визнали нові польські вимоги офіційно, ініціатива Варшави викликає жваве обговорення на Заході. У серпні 2025 року євродепутатка з Франції Наталі Луазо заявила, що “історична відповідальність не має терміну давності”. Кілька німецьких парламентарів висловили обережну підтримку ідеї переоцінки репараційного питання, особливо в контексті підвищеної політизації теми Другої світової війни в Європі.

Що стосується Росії, Міністерство закордонних справ РФ 3 вересня 2025 року назвало заяви Польщі «рецидивом русофобії» та «історично абсурдними». Однак Варшава у відповідь підкреслює, що її вимоги базуються не на короткострокових політичних мотивах, а на об’єктивній потребі завершити процес історичного визнання злочинів, що вплинули на покоління поляків.

Висновок

Польща дедалі активніше домагається відшкодувань не лише від Німеччини, а й від Росії як правонаступниці Радянського Союзу. І хоча юридичне втілення цих вимог видається малоймовірним, їхнє символічне й політичне значення дедалі більше визнається як усередині країни, так і за її межами. Варшава послідовно виступає на захист історичної істини та права пам’яті — не лише заради себе, а й для майбутніх поколінь.