Польська Православна Церква канонізує жертв Катині та репресій ХХ століття

18 березня 2025 року Святий Архієрейський Собор Польської Автокефальної Православної Церкви ухвалив рішення визнати святими мучениками священнослужителів, убитих у Катинському розстрілі, а також православних християн, які загинули у радянських трудових і нацистських концентраційних таборах, під час Варшавського повстання, депортацій та вигнань. Урочиста канонізація відбудеться 16 вересня, а 17 вересня стане Днем їхнього церковного вшанування.

Рішення Святого Собору: вшанування мучеників ХХ століття

Офіційне рішення було оголошене митрополитом Савою, Предстоятелем Польської Православної Церкви, 18 березня цього року. За його словами, канонізованими стануть як духовні особи, так і миряни, що постраждали «за віру та Святе Православ’я» у часи тоталітарних репресій. «Святий Архієрейський Собор Польської Автокефальної Православної Церкви своїм рішенням… вирішив визнати святими мучениками наших Братів і Сестер, які віддали своє життя за віру», – наголосив владика Сава.

До списку нових святих увійдуть православні священники та віряни, зокрема:

• жертви радянських розстрілів у Катині (1940 рік),
• загиблі в нацистських таборах смерті – Освенцимі (Аушвіці), Майданеку та Треблінці,
• учасники Варшавського повстання 1944 року, які були православного віросповідання,
• особи, які загинули в радянських трудових таборах, депортаціях та засланнях.

Історичний контекст: Катинь, концтабори та переслідування

Катинський розстріл, здійснений у квітні–травні 1940 року органами НКВС СРСР, став символом радянського терору. Було знищено понад 22 тисячі польських громадян, серед яких також були православні священнослужителі — головним чином білоруського та українського походження. Імена не всіх сьогодні відомі, однак Церква наголошує на колективному мучеництві за віру.

Варшавське повстання стало ще одним драматичним епізодом Другої світової війни. Серед тих, хто загинув, визнається чимало православних, які, за словами митрополита Сави, «не зреклися своєї віри навіть перед лицем смерті».

Також у процесі канонізації згадуються жертви радянських та нацистських таборів, серед яких були не лише громадяни Польщі, а й представники української, білоруської, російської, ромської та єврейської громад, які сповідували православ’я.

Процедура канонізації: імена відомі і невідомі

Митрополит Сава наголосив, що процес канонізації стосуватиметься як конкретних осіб з установленими біографіями, так і тих, імена яких залишилися невідомими. «Ми визнаємо святими мучениками всіх тих, хто прийняв смерть, залишаючись вірним Христу, незалежно від того, чи збереглися архівні свідчення чи імена в пам’яті родичів», – заявив предстоятель.

Церква також опрацьовує з істориками, архівістами та працівниками музеїв документи періоду 1939–1945 років, щоб уточнити кількість та особисті дані вірян, які можуть бути визнані святими.

Дата канонізації та вшанування

Церемонія канонізації запланована на 16 вересня 2025 року у Варшаві та інших містах країни, де є значні православні громади. 17 вересня — день, що символічно відзначає початок радянізації східної Польщі у 1939 році, — стане щорічним днем пам’яті нових святих мучеників Польської Церкви.

Коментарі та реакції

Історики та представники релігійних громад привітали рішення Польської Православної Церкви. Професор Єжи Островський, спеціаліст з церковної історії Варшавського університету, назвав канонізацію «важливим кроком у примиренні з історією та шаною до жертв обох тоталітаризмів». Він зазначив, що «церковне пошанування людей, які померли за віру, незалежно від їхньої етнічної приналежності, є свідченням загальнохристиянської пам’яті про трагедії ХХ століття».

Представники Української Православної Церкви за кордоном висловили солідарність із рішенням польських ієрархів. У коментарі для агенції KAI (Katolicka Agencja Informacyjna) архімандрит Олексій з Лодзі зазначив: «Серед загиблих були й українці, які сповідували православ’я. Це знак нашого спільного християнського минулого, переплетеного з трагедіями.»

Пам’ять, єдність і приклад стійкості

Канонізація мучеників, що пережили нацистські та радянські злочини, є не лише релігійною подією, але й жестом історичної пам’яті. Вона не затьмарює трагедії, а нагадує про стійкість у вірі та незламність духу навіть у найжорстокіші періоди історії. Для Польської Церкви це — підтвердження її ідентичності як частини національного та європейського історичного досвіду страждань і боротьби.

Джерела та підтвердження

• Офіційне повідомлення Польської Автокефальної Православної Церкви (18.03.2025)
• KAI – Katolicka Agencja Informacyjna, 18–20 березня 2025
• Wyborcza.pl – репортаж з Варшавської митрополії
• Warsaw Institute – історичний аналіз релігійних репресій у Польщі (2024)