Поляки не хочуть працювати: як змінюється ринок праці в Польщі

У Польщі дедалі більше роботодавців стикаються з проблемою нестачі місцевих працівників. Багато поляків відмовляються від сезонної, фізичної та низькооплачуваної роботи, а підприємства змушені звертатися до іноземної робочої сили. Чому так відбувається, і які наслідки це має для польської економіки та імміграційної політики?

Проблема відмови поляків від «простих» професій

Згідно з даними Головного статистичного управління Польщі (GUS), безробіття в країні станом на початок 2024 року становить менше 3%, тобто ринок праці є близьким до повної зайнятості. Це створює відчутний брак робітників у секторах, де праця вимагає фізичних зусиль і не обіцяє кар’єрного зростання: будівництво, аграрна сфера, логістика, прибирання та громадське харчування.

За словами директора агентства працевлаштування Work Service Марціна Ільковського, основна проблема полягає в тому, що поляки не хочуть працювати за мінімальну оплату на низькокваліфікованих роботах. “Молодь обирає навчання або шукає працевлаштування в офісах, айті-секторі чи державних структурах. Навіть серед безробітних багато хто просто не бачить сенсу працювати на складах або в полях”, – говорить Ільковський.

Хто замінює поляків на робочих місцях?

У пошуках розв’язання кадрової кризи компанії все частіше звертаються до працівників із-за кордону. Найбільше робочих приїжджає з України, Білорусі, Грузії та Азії — зокрема з Індії, Непалу та Бангладешу. За даними Управління у справах іноземців, у 2023 році Польща видала понад 800 тисяч дозволів на роботу для іноземців — рекордний показник за останні роки.

Зростання кількості іноземних робітників позначається не лише на трудовому ринку, а й на соціальній структурі. Вже сьогодні на будівельних майданчиках у Варшаві чи на складах у Любліні частіше можна почути українську або російську мову, ніж польську.

Зміна підходу до працевлаштування

Ситуація змушує польських роботодавців переглядати умови праці. Щоб залучити працівників, компанії пропонують комфортніші умови, кращу організацію робочого процесу, премії та бонуси, житло й харчування. Однак це не завжди спрацьовує: зростання витрат не гарантує сталого потоку кандидатів.

Соціологічні дослідження також показують, що поляки дедалі активніше виїжджають за кордон у пошуках ліпших умов праці. Наприклад, у Німеччині чи Нідерландах зарплати значно вищі навіть за найскромніших вакансіях, тож багато працівників прагнуть емігрувати з Польщі замість працевлаштування на місці.

Що далі?

Експерти прогнозують, що тенденція до залучення іноземців лише посилюватиметься. На думку економіста Якуба Садловського, в найближчі п’ять років Польща може стати однією з головних країн Європи, що прийматимуть трудових мігрантів: “З демографічним спадом, старінням населення і зростаючими потребами економіки — іноземна робоча сила стає не опцією, а необхідністю”.

Висновок

Небажання поляків працювати на низькооплачуваних і фізичних посадах створює виклик для польських роботодавців, які змушені адаптуватися до нових економічних та соціальних умов. Залучення іноземних працівників стає ключем до збереження стабільності в певних секторах економіки. Водночас це відкриває питання інтеграції, рівності умов праці та довгострокової політики зайнятості — як для місцевого населення, так і для мігрантів.