Україна і Польща під час Другої світової війни: союзники, вороги, сусіди

У роки Другої світової війни території сучасної України та Польщі стали ареною кривавих боїв, геноцидів та масових депортацій. У вересні 1939 року Польща стала жертвою подвійного нападу — нацистської Німеччини з заходу та Радянського Союзу зі сходу. Частина українців воювала в лавах Червоної армії, частина — в польській армії, а інші приєднувались до українських націоналістичних рухів. Суперечки довкола ролі УПА й Волинської трагедії донині впливають на польсько-українське порозуміння.

Напередодні війни: складне сусідство в міжвоєнний період

Після завершення Першої світової війни і розпаду Австро-Угорської імперії Західна Україна стала об’єктом боротьби між українським та польським національними рухами. У 1919 році, внаслідок польсько-української війни, територія Східної Галичини увійшла до складу Другої Речі Посполитої. У міжвоєнний період українське населення Польщі зазнавало політики полонізації та дискримінації, що спричинило радикалізацію значної частини українського руху, зокрема створення Організації українських націоналістів (ОУН) у 1929 році.

Вересень 1939: союз Гітлера й Сталіна ділять Польщу

1 вересня 1939 року нацистська Німеччина напала на Польщу, а вже 17 вересня з протилежного боку наступ розпочали радянські війська. Це стало наслідком пакту Молотова—Ріббентропа від 23 серпня 1939 року, у якому Німеччина і СРСР погодили таємний протокол про розподіл сфер впливу у Східній Європі. В результаті Західна Україна (в тодішньому складі Польщі) була приєднана до УРСР у складі СРСР.

Згідно з підрахунками польського Інституту національної пам’яті (IPN), до 1,2 мільйона польських громадян було депортовано в 1940–1941 роках із територій, приєднаних до СРСР. Серед них значну частину становили етнічні поляки з Львівщини, Волині, Полісся та Східної Галичини.

Війна у тилу: окупація, Голокост і українське підпілля

Після нападу Німеччини на СРСР у червні 1941 року території Західної України опинились під німецькою окупацією. На цих землях розгорнувся Голокост: знищено майже всю єврейську спільноту Львова, Тернополя, Луцька та інших міст. За оцінками істориків Яд Вашем, на території України загинуло понад 900 тисяч євреїв у 1941–1944 роках.

У цей же час активізувалася діяльність українських націоналістів. У червні 1941 року фракція ОУН (б) під проводом Степана Бандери спробувала проголосити українську державу у Львові, що викликало репресії з боку нацистів. У 1942 році було створено Українську повстанську армію (УПА), яка розпочала боротьбу спочатку проти німців, а згодом — проти радянського відновлення влади в регіоні.

Волинська трагедія: спалах етнічного насильства

Конфлікт між українцями і поляками на тлі війни

Події 1943–1944 років на Волині стали однією з найтрагічніших сторінок в українсько-польських стосунках. У результаті масштабних антипольських акцій загонів УПА, що розпочалися в березні 1943 року, загинуло, за оцінками польських істориків, від 50 до 100 тисяч цивільних поляків. Відповіддю стали акції відплати з боку польської Армії Крайової, що, за свідченнями, призвели до загибелі від кількох до понад 10 тисяч українців.

Українські й польські історики досі дискутують щодо юридичної оцінки цих подій. У липні 2016 року Сейм Польщі визнав Волинську різанину геноцидом польського населення, викликавши критику на українському боці. Водночас експерти, зокрема історик Ярослав Грицак, наголошують на складності контексту і взаємності насильства обох сторін.

Спільна боротьба та різні долі: українці й поляки в рядах антигітлерівської коаліції

Незважаючи на міжетнічні конфлікти, як українці, так і поляки брали активну участь у боротьбі проти нацизму. Сотні тисяч українців служили у Червоній армії, зокрема у 1-му і 2-му Українських фронтах. Сформована в СРСР Польська армія під командуванням генерала Владислава Андерса, а також військові формування Армії Людової і Армії Крайової боролися проти Третього рейху як у Європі, так і на Східному фронті.

Післявоєнне врегулювання: депортації та зміна кордонів

Після закінчення війни у 1945 році, Польща втратила східні території, включно з Львовом, у користь СРСР. Відповідно до українсько-польської угоди 1944 року, понад 480 тисяч українців було переселено з території Польщі на схід, а близько 1,5 мільйона поляків — із західноукраїнських територій на захід Польщі. У 1947 році відбулася ще одна хвиля примусового переселення українського населення в рамках акції «Вісла», що призвела до знищення української присутності на історичних землях Лемківщини, Холмщини та Підляшшя.

Пам’ять, примирення, погляд у майбутнє

Попри складне минуле, Україна і Польща останні десятиліття здійснюють кроки до історичного порозуміння. У 2023 році президенти Володимир Зеленський і Анджей Дуда разом вшанували пам’ять жертв Волинської трагедії у Луцьку. Такі жести підтверджують наміри обох країн долати історичні травми задля спільного європейського майбутнього.

Як зазначає історик Олексій Гарань, «спільна історія — складна, але наше завдання не приховувати її тіньові сторони, а чесно визнавати відповідальність і йти шляхом порозуміння». У 2025 році державні історичні інституції обох країн продовжують роботу над створенням спільних підручників і виставок, присвячених Другої світовій війні.

Висновки

Історія польсько-українських взаємин у роки Другої світової війни позначена як випадками співпраці, так і масштабних конфліктів. Аналізуючи події війни, варто зберігати історичну правду, не виправдовуючи злочини, але також не втра