Верховна Рада України визнала переселення українців з Польщі у 1944–1951 роках депортацією

Підсумок

15 травня 2024 року Верховна Рада України офіційно визнала примусове переселення понад 482 тисяч українців із території Польщі у 1944–1951 роках актом депортації. За відповідну постанову №9432 проголосували 285 народних депутатів. Це рішення закріплює історичну оцінку подій, які призвели до масштабного переміщення українського населення з їхніх етнічних земель на території сучасної Польщі.

Законодавче рішення Верховної Ради

Суть постанови №9432

15 травня 2024 року Верховна Рада України ухвалила постанову №9432, за якою визнає примусове переселення українців у 1944–1951 роках актом депортації — злочином, який порушує права людини, норми міжнародного гуманітарного права та засади історичної справедливості. Ініціатором постанови стала народна депутатка Оксана Савчук (“Свобода”), яку підтримали 285 зі 373 присутніх депутатів.

Постанова містить офіційне формулювання, що насильницьке виселення українців із етнічних територій Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя та Західної Бойківщини, здійснене в роки після Другої світової війни, було спланованою державною політикою Радянського Союзу та Польської Народної Республіки.

Ключові положення та наслідки

Серед ключових положень постанови:

• визнання депортації злочином тоталітарних режимів СРСР і ПНР;
• заклик до органів державної влади на всіх рівнях — сприяти популяризації правди про ці події;
• звернення до органів освіти з проханням включити тему депортації до навчальних програм;
• планування заходів щодо вшанування памʼяті жертв депортації, зокрема — культурних та історичних ініціатив, установлення пам’ятників та проведення форумів науковців.

Історичне тло депортації українців у 1944–1951 роках

Міжурядові угоди та організація переселення

18 вересня 1944 року СРСР та Польський комітет національного визволення підписали угоду “Про евакуацію українського населення з території Польщі до УРСР і польського — з території УРСР до Польщі”. В рамках цієї угоди, в період з 1944 до 1946 року, з територій південно-східної Польщі — зокрема, Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, розташованих на сьогоднішній території Польщі — було переселено близько 482 тисяч українців до Української РСР.

У 1951 році відбулася ще одна хвиля переселень унаслідок обміну територіями між Українською РСР та Польською Народною Республікою. У ході цього обміну близько 32 тисяч українців було примусово виселено з Бескидів у новостворений адміністративний район на території південної України.

Характер переселення

Попри формальну добровільність, процес переселення супроводжувався тиском, залякуванням та відвертим насиллям. Збройні формування, переважно під контролем НКВС і польських служб безпеки, здійснювали арешти, конфіскацію майна, знищення церков та шкіл. Як підкреслюють дослідники, значна частина українського населення була виселена всупереч своїй волі в умовах, що відповідають міжнародному визначенню депортації.

Реакція громадськості та експертів

Оцінка істориків

Історик Василь Кметь, дослідник повоєнних переселень, у коментарі до видання “Радіо Свобода”, зазначив, що ухвалення цієї постанови — “важлива спроба юридично та морально оцінити драматичну сторінку в історії українського народу”. За словами експерта, дії СРСР та ПНР чітко відповідають міжнародним визначенням насильницького переміщення населення.

Думки представників депортованих

Голова Світової федерації українських лемківських об’єднань Юрій Дашківський наголосив: “Ми десятиліттями прагнули, щоб історія переселень була визнана на державному рівні як депортація, а не як добровільна акція. Це — перемога правди”. Представники лемківських, бойківських і холмських організацій в Україні та діаспорі неодноразово вимагали такої оцінки.

Подальші кроки та ініціативи

Освітні та культурні заходи

У постанові Верховної Ради передбачено впровадження окремих курсів у системі середньої й вищої освіти, які висвітлюють трагедію депортованих українців. Міністерство освіти і науки, за словами міністра Оксена Лісового, вже працює над оновленням навчальних програм з історії України, де подіям 1944–1951 років буде надано належне місце.

Крім того, Інститут національної памʼяті України та Міністерство культури готують серію виставок, документальних фільмів і книжкових проектів на тему переселення українців. Очікується, що до 2025 року буде відкрито новий меморіал у Львівській області на місці компактного проживання переселенців.

Міждержавні перспективи

Українські та польські експерти відзначають, що ця постанова не спрямована проти польської держави, а є актом памʼяті про жертв тоталітарних режимів. Як зазначив речник МЗС України Олег Ніколенко, “йдеться про історичне вшанування трагічних подій, що мають спільний українсько-польський гуманітарний вимір”. Польська сторона, натомість, утрималася від офіційних коментарів.

Висновки

Ухвалення Верховною Радою України постанови про визнання депортації українців з території Польщі у 1944–1951 роках — важливий крок до історичної справедливості. Вона не лише фіксує офіційну позицію держави щодо трагічних подій, але й відкриває нові можливості для вшанування памʼяті депортованих, наукових досліджень і міжнародного діалогу щодо історичної спадщини українського та польського народів.