Лише 11% українців у Польщі почуваються інтегрованими: трудова міграція на роздоріжжі

У 2025 році лише 11% українців, що працюють у Польщі, заявляють про повну інтеграцію в місцеве суспільство, попри те, що 80% мають стабільну роботу. За даними дослідження Gremi Personal, майже половина з 746 тисяч українських трудових мігрантів не визначилися зі своїм майбутнім, а кожен шостий вже планує повернення додому.

Українці у Польщі: тимчасова присутність без відчуття належності

Дослідження кадрової агенції Gremi Personal, оприлюднене у травні 2025 року, показало тривожну тенденцію: переважна більшість українських громадян у Польщі не вважають своє перебування тут постійним. Лише 13,2% опитаних висловили готовність залишитися назавжди — і то за умови сприятливих умов. Тим часом 17,9% вже планують повернення в Україну, а ще 10,4% розглядають своє перебування як короткострокове рішення.

Не менш красномовним є показник невизначеності — 45,3% опитаних не мають чітких планів щодо майбутнього, що свідчить про загальний психологічний дискомфорт та нестачу довіри до польської системи інтеграції.

Соціальна ізоляція та упередження як ключові бар’єри

Опитані вказали на дві основні причини низького рівня інтеграції: соціальна ізоляція та упереджене ставлення з боку місцевого населення. Зокрема, 69% респондентів стикалися з випадками дискримінації чи неповаги. Майже половина зізналася, що майже не спілкується з поляками поза межами роботи.

«Інтеграція — це не лише правовий статус чи робота, а передусім визнання, соціальні зв’язки та відчуття належності. Коли цього немає, люди не хочуть залишатися надовго», — коментує доктор соціології Агнешка Лещинська з Університету Варшави.

Кадрова важливість українців для польської економіки

Згідно з офіційними даними польського Соціального страхового управління ZUS, на кінець 2022 року українці становили найбільшу групу іноземних працівників — понад 746 тисяч осіб. Вони зайняті у таких життєво важливих сферах, як будівництво, промислове виробництво, логістика, сільське господарство та переробна промисловість.

Згідно з оцінками Польської господарчої палати з праці, у 2025 році попит на працівників у ручній праці та обслуговуванні залишився стабільно високим. У таких містах, як Лодзь, Познань та Вроцлав, українці складають до 30% персоналу в логістичних хабах і на будівельних майданчиках.

Загроза економічного шоку

Експерти попереджають: втрата значної частини української робочої сили може призвести до ланцюгової реакції. «Це означатиме спад виробництва, дефіцит робочої сили та різке зростання цін. Як наслідок, внутрішнє споживання зменшиться, а податкові надходження до бюджету скоротяться», — йдеться в економічному звіті Інституту ринку праці Польщі за квітень 2025 року.

Водночас, у звітах Національного банку Польщі зазначається, що саме українці частково компенсували зменшення демографічного потенціалу Польщі в останнє десятиліття. Втрата цього ресурсу може ще більше ускладнити ситуацію на ринку праці, де вже спостерігається старіння населення та брак кваліфікованих кадрів.

Конкуренція на глобальному ринку міграції

Низький рівень інтеграції в Польщі змушує українських мігрантів все частіше розглядати інші країни. Згідно з даними Євростату, у 2025 році зростає інтерес українців до Канади, Іспанії, Португалії, а також Німеччини та Великої Британії. Перші три країни приваблюють завдяки прозорій процедурі отримання дозволу на проживання та сприятливому клімату. Німеччина й Велика Британія — високим рівнем соціального захисту.

У березні 2025 року Міграційна служба Канади повідомила, що вже понад 60 тисяч українців скористалися програмою CUAET, яка дозволяє отримати відкриту візу на роботу та доступ до державних послуг на термін до трьох років. Тим часом у Польщі зростає кількість випадків нелояльного ставлення на побутовому рівні, навіть серед тих, хто довго проживає в країні.

Недостатність державної політики

Попри реформи політики працевлаштування, системної інтеграційної програми Польща досі не має. За словами представника Об’єднання українців у Польщі Петра Тима, уряд ухвалив декілька точкових ініціатив (наприклад, курси польської мови чи консультативні центри), однак відсутня стратегічна програма соціальної інтеграції на національному рівні.

«Польща традиційно орієнтувалася на тимчасове працевлаштування, а не на довготривале включення мігрантів до суспільства. Цю парадигму слід негайно змінювати», — каже соціолог Марек Шафран з Університету Ягеллонського.

Висновок: необхідність швидких змін

Станом на 2025 рік, Польща ризикує втратити значну частину своєї української робочої сили через низький рівень інтеграції, соціальну ізоляцію та брак системних рішень. Оскільки українці складають основу трудової міграції в країні, а їхня роль в економіці критично важлива, уряд зобов’язаний перейти від пасивного управління міграційними потоками до активної соціальної політики інтеграції, з акцентом на інклюзію, боротьбу з дискримінацією та створення середовища реальної належності.

Без рішучих кроків Польща не лише втратить працелюбних громадян України, але й ризикує посилити структурні економічні труднощі в найближчі роки.