У 2025 році Польща знову очолила рейтинг країн Європейського Союзу за кількістю виданих дозволів на проживання: згідно з даними Євростату, минулого року країна оформила понад 1,1 мільйона нових дозволів іноземцям. Понад 60% цих дозволів були надані громадянам з України, Білорусі та Грузії. Польща вже п’ятий рік поспіль зберігає статус міграційного лідера ЄС.

Польща тримає першість серед країн ЄС

У 2025 році Польща видала рекордні 1 115 000 перших дозволів на проживання громадянам третіх країн, залишивши далеко позаду інших членів ЄС: Німеччину (654 тис.), Іспанію (587 тис.) та Францію (376 тис.). Такі дані оприлюднив Євростат у своєму останньому звіті, опублікованому в березні 2025 року. Польща зберігає лідерську позицію в Європі вже п’ятий рік поспіль із загальною часткою 27,6% усіх дозволів, виданих у межах Європейського Союзу.

Основна причина домінування Польщі на тлі інших держав — її особлива роль у східноєвропейській міграційній політиці. Вона виступає “міграційним хабом” для громадян України, Білорусі, Грузії, а також країн Азії.

Українці залишаються найбільшою групою іммігрантів

У 2025 році понад 680 тисяч дозволів на проживання в Польщі були видані українцям — це 61% від загальної кількості нових дозволів. Більшість документів стосувалися дозволів на роботу (понад 70%), решта — на тимчасове проживання, навчання та возз’єднання родин.

На другому місці — громадяни Білорусі (понад 95 тисяч дозволів), на третьому — громадяни Грузії (приблизно 47 тисяч). Активно зростає й доля індійських і філіппінських мігрантів, які працюють у секторах IT, будівництва та медичного обслуговування.

Причини популярності Польщі серед іноземців

Працевлаштування — головний мотив

Головним мотивом отримання дозволів на проживання залишилося працевлаштування: 74% усіх дозволів були видані на робочій основі. Польща активно залучає трудових мігрантів до сфер, де спостерігається дефіцит кадрів, зокрема у будівництві, сільському господарстві, медичному та логістичному секторах.

У розмові з Gazeta Wyborcza, Анна Добжинська, експертка з питань міграції Варшавського університету, зазначає: «Польща створила досить гнучку міграційну систему для країн Східної Європи. Швидке оформлення документів, криптовалютні платформи для подачі заяв, спрощена бюрократія — усе це приваблює здобувачів».

Інфраструктура та соціальні програми

Додатково, Польща активно впроваджує програми інтеграції іноземців: мовні курси, підтримка у пошуку житла, субсидії для родин з дітьми. Міста Вроцлав, Краків і Познань стали прикладами успішної реалізації таких програм.

Контроверсійні аспекти: баланс потреб та ресурсів

Зростаючий тиск на соціальну систему

Попри позитивний економічний ефект, деякі польські аналітики попереджають про навантаження на інфраструктуру та соціальні сервіси. У 2025 році уряд зафіксував дефіцит місць у дитячих садках і початкових школах у Варшаві та Любліні, що спричинило громадське обговорення теми інтеграції.

Професор Якуб Левандовський з Інституту соціальних досліджень у Гданську коментує: «Ми маємо визнати, що масова імміграція — це виклик не лише економіці, але й суспільству. Польща мусить інвестувати в інтеграцію новоприбулих, аби не повторити помилок Західної Європи».

Політична реакція

Міграційна політика Польщі стала предметом дискусій на парламентських слуханнях напередодні виборів до Сейму, що відбудуться восени 2025 року. Опозиційні партії закликають до посилення контролю та обмеження видачі дозволів, тоді як уряд наполягає на необхідності залучення робочої сили задля підтримки польської економіки, яка стикається зі старінням населення.

Висновки

Польща не лише утвердилась як головний центр видачі дозволів на проживання в ЄС у 2025 році, а й представила унікальну модель міграційної інтеграції. Гнучкість адміністративних процедур, сприятливий ринок праці та близькість до країн походження мігрантів стали визначальними факторами її успіху. Проте зростаючий приплив іноземців потребує системної відповіді держави — в освіті, охороні здоров’я та сфері житла. Те, як Польща впорається із цими викликами, значною мірою визначить її роль у європейській міграційній політиці найближчим десятиліттям.