9 липня 2025 року під час заходів до річниці Волинської трагедії в польському місті Домброва-Білостоцька промова посла України в Польщі Василя Зварича стала предметом маніпуляцій у низці польських ЗМІ. Зміст його виступу зазнав викривленого трактування, що викликало хвилю критики в польському інформаційному просторі. Проте незалежний аналіз свідчить про невідповідність поширених інтерпретацій реальним словам дипломата.

Контекст меморіальних заходів 2025 року

9 липня 2025 року в Домброві-Білостоцькій, Підляське воєводство, відбулися пам’ятні заходи до чергової річниці Волинської трагедії 1943 року. Участь у церемонії взяли представники польської влади, місцевих самоврядувань, духовенства, громадських організацій, а також український посол у Польщі Василь Зварич.

У своїй промові посол України засудив злочини проти цивільного населення на Волині, висловив співчуття польському народу та наголосив на потребі примирення між двома державами. Зварич, зокрема, зазначив: «Пам’ять має нас об’єднувати, а не розділяти. Нам потрібно залишити політичні ігри навколо трагічних сторінок історії у минулому».

Маніпуляції в польських ЗМІ

Невдовзі після події низка польських медіа, передусім націоналістичного спрямування, поширила інформацію, що нібито український посол назвав Волинську трагедію «винахідливою політтехнологією». Таке формулювання спричинило хвилю критики серед польських коментаторів, політиків і частини громадськості.

Однак, як повідомило видання “Наш вибір”, яке отримало повну стенограму виступу дипломата, Василь Зварич не вживав формулювання “винахідлива політтехнологія” у зв’язку з Волинською трагедією. Реальне висловлювання стосувалося загального контексту використання історичної пам’яті в політичних іграх третьої сторони, що намагається внести розкол між Україною та Польщею.

Реакція посольства України і спростування

Після появи викривленої інформації, Посольство України в Польщі швидко відреагувало. У своїй заяві від 10 липня 2025 року дипломатична установа оприлюднила повну текстову версію виступу Зварича, де чітко простежується зміст і тональність його заяв. У документі підтверджується, що посол говорив про спроби “використовувати трагічні сторінки історії для політичної маніпуляції”, але жодним чином не применшував Волинську трагедію або її жертв.

У своїй окремій заяві 11 липня 2025 року сам Василь Зварич наголосив: «Ми визнаємо трагедію Волині, ми вшановуємо пам’ять усіх невинних жертв. Неправильно виривати фрази з контексту і приписувати нам висловлювання, яких не було. Істина має значення».

Коментарі експертів: “спроба політичної інструменталізації”

Проаналізувавши дискредитаційну кампанію, докторка Агнешка Ілор-Сцешенс з Центру міждисциплінарних досліджень університету Ягеллонського зауважила в коментарі для Gazeta Wyborcza: «Ми спостерігаємо чергову спробу інструменталізації болючого історичного питання — як важіль тиску в політичному та електоральному полі. Зварич не говорив нічого образливого. Його виступ містив сильне послання до єдності й взаємної поваги».

Антонія Ковальчук, польсько-українська журналістка і редакторка порталу “Нasz Wybir”, також підтвердила у колонці 11 липня: «Ми перевірили повну відеозапис виступу. Маніпуляція є очевидною. Це стандартна практика певних середовищ для нагнітання міжнаціональної напруги».

Пам’ять як спільна відповідальність

Уникнення подібних маніпуляцій потребує відкритих і чесних діалогів на основі історичної правди, наголошують експерти. Спільне вшанування жертв та формування політики історичної пам’яті мають ґрунтуватися на фактах та етиці, а не риториці розділення.

Реакція українського дипломатичного корпусу, швидке надання фрагментів справжнього тексту промови та залучення незалежних аналітиків дозволили частково нейтралізувати кризу, спричинену дезінформацією. Обидві сторони, українська й польська, вже мають напрацьовані механізми спільної роботи зі складними пам’яттєвими питаннями, зокрема в рамках спільної історичної комісії.

Висновки: потреба в журналістській доброчесності

Інцидент довкола промови Василя Зварича засвідчує небезпеку виривання слів з контексту та перетворення меморіальних подій на інструмент політичної гри. У період, коли українсько-польське партнерство має надзвичайне значення в умовах російської агресії та кризи безпеки в Європі, медіа мають нести відповідальність за точність поширеної інформації.

Правильне розуміння історії — передумова для порозуміння між націями. Україна і Польща мають спільну мету будувати міцне партнерство, а не дозволяти минулому стати запорукою нових конфліктів. Суспільна відповідальність, якісна журналістика та дипломатична відкритість — ключ до подолання подібних інформаційних криз.