У 2025 році в Польщі набуло резонансу обговорення нового законопроєкту, що передбачає запровадження 8% податку на доходи церкви. Проєкт уже зареєстровано в Сеймі, і його ініціатори обіцяють реформу фінансування релігійних інституцій. Католицька церква виступає проти, а суспільство розділене в думках.

Фіскальні зміни: що пропонує новий законопроєкт

У січні 2025 року до Сейму Польщі було подано законопроєкт, який передбачає запровадження фіксованого 8% прибуткового податку для релігійних спільнот, зокрема — для Римо-католицької церкви. Документ ініційований коаліцією депутатів з лівоцентристських партій «Лівиця» та «Третій шлях», які заявляють, що нова модель призначена для забезпечення прозорості доходів конфесій та справедливого розподілу податкового тягаря.

За оцінками авторів проєкту, щорічні доходи церкви в Польщі сягають близько 8 мільярдів злотих (приблизно 1,85 мільярда євро). Основні джерела надходжень — пожертви вірян, прибутки від оренди церковного майна, продаж землі, а також дотації від держави, які у 2024 році сягнули понад 200 мільйонів злотих.

Аргументи на користь реформи

Ініціатори закону переконують, що податок у 8% не стане фінансовим тягарем для церков, а натомість сприятиме прозорості. Як стверджує депутатка Агнешка Дзенєч з партії «Лівиця», мета полягає не в покаранні церкви, а у створенні цивілізованої податкової рамки:

«Церква користується публічними благами, має доступ до державного фінансування, але при цьому її доходи залишаються непрозорими. Ми хочемо, щоб вона була на рівні з іншими інституціями громадянського суспільства».

Також підкреслюється, що польська модель могла б стати подібною на німецьку, де віряни сплачують церковний податок, що адмініструється через державу. За даними Eurostat, у Німеччині річні надходження від такого податку перевищують 13 мільярдів євро.

Реакція Католицької церкви

Конференція єпископату Польщі виступила з категоричною критикою ініціативи. У заяві церковних ієрархів від 2 лютого 2025 року йдеться про те, що «податок підриває засади свободи совісті та права на віровизнання», а також суперечить конкордату — двосторонній угоді між Польщею та Святим Престолом.

Отець Марек Нємчик, прес-секретар архідієцезії Варшавської, у коментарі для радіо RMF FM зазначив:

«Церква виконує значну соціальну функцію: допомагає безхатченкам, утримує школи, лікарні, дитбудинки. Податок у 8% зменшить наші можливості робити добро».

Позиція уряду та перспектива ухвалення

Прем’єр-міністр Дональд Туск, який очолює коаліційний уряд, наразі не висловив чіткої підтримки чи заперечення законопроєкту. В інтерв’ю TVN24 він заявив, що «час серйозної розмови про церковне фінансування назрів», проте нагадав, що уряд не планує порушувати положень конкордату без узгодження зі сторонами.

Опозиційна партія «Право і справедливість» засудила законопроєкт, назвавши його «спробою антирелігійної мобілізації» з боку лівих сил. Тим часом згідно з опитуванням соціологічного центру CBOS, проведеним у лютому 2025 року, 53% опитаних поляків підтримують ідею оподаткування церков, 35% — проти, а 12% не визначилися.

Суспільна думка та роль Церкви в державі

Дебати навколо податку на Церкву є частиною ширшої дискусії в польському суспільстві — про місце релігії у світській державі та межі суспільного фінансування інституцій віри. За останнє десятиліття рівень довіри до Католицької церкви в Польщі знизився: за даними дослідження Pew Research 2025 року, лише 42% поляків висловили повну або часткову довіру до інституції, що на 20% менше, ніж у 2010 році.

Водночас, згідно з Міністерством освіти Польщі, понад 75% шкіл і далі організовують уроки катехизи, а близько 60% громадян беруть участь у святкових богослужіннях принаймні раз на рік.

Висновки: фінансова етика та майбутнє реформи

Запровадження податку на доходи Церкви в Польщі у 2025 році стало не лише фінансовим, а й глибинно соціальним питанням. Воно позначає зрушення в суспільних настроях та прагнення до прозорості й рівності перед законом для всіх інституцій — як світських, так і релігійних.

Поки що законопроєкт перебуває на стадії парламентських комітетських слухань. Його доля залишається невизначеною, але навіть сам факт появи такої ініціативи є знаковим для польської політики та ставлення до Церкви у демократичному суспільстві XXI століття.