«Перепрошую всіх, що не вмію кожним і кожною бути»: спадщина Віслави Шимборської у 2025 році

У 2025 році Польща відзначає 100-річчя від дня народження Віслави Шимборської — лауреатки Нобелівської премії з літератури, чиї вірші, попри зовнішню простоту, надихають до глибоких роздумів про життя, смерть, моральний вибір та унікальність людського досвіду. У Кракові відкрито нове відділення Фонду Шимборської, а музеї по всій Польщі проводять ювілейні виставки, присвячені її життю та творчості.

Ювілейна програма 2025 року

2025 рік оголошено в Польщі роком Віслави Шимборської. Міністерство культури та національної спадщини Польщі, у співпраці з Фондом Віслави Шимборської, організувало низку культурних заходів, серед яких — виставки, публічні читання поезії, наукові конференції та нові перевидання її творів. 2 липня 2025 року в Кракові, де поетеса прожила більшість життя, відкрили нову культурну інституцію — Центр Віслави Шимборської, який став постійним осередком дослідження її творчої спадщини.

Серед центральних подій — виставка в Національному музеї в Кракові, що включає особисті листи поетеси, її машинописні чернетки та архівні фотографії. Організатори зробили акцент на впливі Шимборської на літературну думку другої половини ХХ століття, зосередившись також на її непублічному житті, повному інтелектуальної гри, іронії та скромності.

Поезія, яка не нав’язує значень

Віслава Шимборська (1923–2012) отримала Нобелівську премію в 1996 році «за поезію, яка з іронічною точністю дозволяє історичному і біологічному контексту проявитися в фрагментах людської реальності». Її вірші відзначаються лаконічністю, філософською глибиною і унікальною здатністю формулювати складні питання у простих образах. Серед найвідоміших її творів — «Кішка в порожній квартирі», «Натхнення, що не відвідує лінивих» та «Перепрошую всіх, що не вмію кожним і кожною бути».

Цей останній вірш, який став фактичним лейтмотивом ювілейного вшанування 2025 року, підкреслює тему співчуття до іншості, обмеженості людського досвіду та неможливості охопити все й усіх одночасно. За словами літературознавиці Івони Смолки, Шимборська, хоч і рішуче дистанціювалася від пафосу, «залишила по собі поезію відповідальну, яка змушує читача поставити собі некомфортні, але необхідні запитання» (цитата — Gazeta Wyborcza, 2025).

Погляд з України

В Україні творчість Шимборської добре знана завдяки численним перекладам українською мовою. Перше велике зібрання її поезії переклала Соломія Павличко ще у 1990-х роках, а у 2023 році львівське видавництво «Апріорі» випустило нове двомовне видання з перекладами Остапа Сливинського. В межах святкування 100-річчя поетеси у Києві, Львові та Харкові провели поетичні вечори та обговорення творчості Шимборської, у яких взяли участь українські поети, літературознавці та філософи.

Літературознавець Олександр Бойченко у коментарі для порталу «Наш вибір» зазначив: «Українському читачу близька Шимборська тим, що вона не диктує істин, а підводить до відкриття через сумнів і подив. Це — глибоко демократична поезія, що особливо цінне сьогодні».

Мистецтво сумніву як форма опору

Попри зовнішню аполітичність, поезія Шимборської нерідко розкривала приховано критичне ставлення до тоталітаризму, ідеологій та мовних кліше. В юності вона короткочасно підтримувала комуністичну ідеологію, однак уже в середині 1950-х категорично відмежувалась від офіційного дискурсу й закликала до інтелектуального сумніву. Це особливо виявляється у віршах, що ставлять запитання про відповідальність, індивідуальний вибір, свободу чи межі знання.

Сама поетеса не любила гучних вшанувань і уникаючи самозвеличення, не дозволила зробити зі своєї поезії культ. Як свідчать її друзі та біографи, зокрема Анна Біковська у книзі «Życie w pigułce» (2023), Шимборська вважала, що поезія має бути «розмовою на рівних» — без зверху і знизу, без вчительства чи моралізму.

Фонд Шимборської: спадщина майбутнім поколінням

Фонд Віслави Шимборської, заснований після її смерті у 2012 році, продовжує популяризувати її творчість і підтримувати молодих літераторів у Польщі та за кордоном. У 2025 році було оголошено лауреатів чергового літературного конкурсу імені Шимборської, серед яких є й українська поетка Ірина Цілик, відзначена за цикл віршів про воєнний досвід.

Фонд також випустив нове англомовне зібрання перекладів поезій поетеси — «View with a Grain of Sand: Poems by Wisława Szymborska» (2025, Penguin UK), що вже увійшло до списку найкращих книжкових новинок за версією The Guardian.

Спадщина, що не втрачає актуальності

Через сто років після свого народження Віслава Шимборська залишається однією з найвпливовіших поеток сучасної літератури. Її твори читають у школах, цитують на мітингах, аналізують у філософських журналах. Її поезія — це просте, але не банальне мистецтво запитань, якому сучасний світ завдячує мовою для розмови про найважливіше.

Як вона сама писала: «Перепрошую всіх, що не вмію кожним і кожною бути». І саме в цьому — її глибока людяність, гідна вшанування не лише у ювілейні роки.