Сотні овець пройшли вулицями польських сіл: у Підгір’ї триває осінній редик 2025 року

Щорічний осінній редик — традиційне повернення отар овець із високогірних полонин — стартував у вересні 2025 року в гірських реґіонах Підгалля, Бескидів та Сонецьких Бескидів Польщі. Цьогоріч у редику взяли участь понад 1 200 овець, яких пастухи переганяли з літніх пасовищ через населені пункти до господарств. Традиція, що має вікову історію, супроводжувалась народними обрядами, елементами гуральської культури та залученням місцевих жителів і туристів, у тому числі українців, що мешкають у регіоні.

Що таке редик і його місце в культурі Підгір’я

Історія та символіка редику

Редик — це повернення овець з полонин до господарств після завершення літнього випасу у горах. Ця традиція сягає кількох століть назад і пов’язана з життям гірських громад, зокрема гуцулів, лемків, бойків та гуралів — етнічної групи південних регіонів Польщі, яка зберегла власну культуру, діалект і звичаї.

Існує два типи редику — весняний (виведення) та осінній (повернення). Осінній редик зазвичай відбувається у вересні або на початку жовтня, коли погодні умови вже не дозволяють залишатися з отарою у високо розташованих полонинах.

Традиції, пов’язані з редиком

Повернення отари — це не лише сільськогосподарська подія, а й яскравий культурний захід. Як повідомляє портал «Nasz Wybir», до процесії приєднуються пастухи у традиційному вбранні, грають музиканти, відбуваються народні танці й частування місцевими стравами. Овці, що спускаються з гір, прикрашені дзвіночками, а попереду отари йде «бача» (старший пастух), часто у супроводі вівчарських собак типу овчарка подгалянська.

Редик 2025 року: маршрути, учасники, події

Основні маршрути редику

У 2025 році редик проходив на прикарпатській території Малопольського та Підкарпатського воєводств. Одна з ключових ділянок — маршрут від гірських пасовищ у Татрах поблизу Явожини Татранської до околиць Закопаного та Нового Таргу. Інший маршрут пролягав через гори Бескиди поблизу містечка Камінна та Сечув.

Як повідомив Польський радіоканал PR24, цього року в околицях Закопаного пройшло понад 1 200 овець, які належали до кількох спільних господарств. Деякі отари належали кооперативам гуральських фермерів, які й досі спільно випасають худобу за прадавніми традиціями.

Іноземці серед глядачів

Цьогоріч редик привернув увагу не лише польських туристів, а й численну українську громаду, що мешкає в регіоні. Як зазначає видання «Nasz Wybir», українці, які проживають у Малопольському воєводстві, відвідали події редику як можливість зберегти контакт з карпатською культурною спадщиною. Аліна Галицька з Кракова розповідає: «Редик нагадує мені свята у нашому Прикарпатті. Почути трембіту і побачити отару серед гір — це символ дому, навіть тут, у Польщі».

Соціально-культурне значення редику

Збереження традицій та підтримка громад

Щорічні редики є важливим елементом збереження нематеріальної культурної спадщини Польщі. За словами етнолога Яна Шимека з Ягеллонського університету, редик виконує функцію соціалізації, передачі досвіду між поколіннями та підтримки взаємодопомоги між пастухами й родинами гірських сіл.

Цю думку підтверджує й Малопольський центр культури у Новому Сончі, який вже кілька років поспіль організовує фестиваль «Осінній Редик» у рамках проєкту «Żywa tradycja» («Жива традиція»), що має на меті підтримку традиційних ремесел і свят.

Редик як туристична атракція

Польські території, на яких відбувається редик, активно залучають туристів. Місцеві гміни організовують супутні події: ярмарки, презентацію ремесел, дегустації традиційного сирного продукту «осципек», а також майстер-класи з гуральської музики. Туристичне бюро Закопаного інформує, що минулого року, у 2024, події редику відвідало щонайменше 25 тисяч осіб, а цьогоріч цифра може бути ще більшою.

Редик у перспективі: збереження чи трансформація?

Виклики для традиційної пастушої культури

Попри зростаючий інтерес до редику, гірські громади стикаються з викликами. Зменшення кількості молодих пастухів, конкуренція з промисловими фермами та зміни клімату ускладнюють традиційне ведення господарства в горах. Як розповів Марек Стемпєнь, пастух з Бескидів, один із небагатьох молодих бачів, що «контакт з природою та справжнє життя далеко від міста приваблюють, але важко знайти наступників».

Інституційна підтримка

На допомогу приходять польські культурні та сільськогосподарські організації. Міністерство культури і національної спадщини вже кілька років фінансує програми підтримки традиційного вівчарства у рамках збереження нематеріальної спадщини. Зокрема, у 2025 році передбачено понад 2 млн злотих на підтримку гуральських громад.

Висновок

Осінній редик — це більше, ніж сезонне завершення пастушого циклу. Це подія, що поєднує природу, культуру, економіку та ідентичність гірських громад Польщі. У 2025 році редик не лише зберіг свою функцію, але й став майданчиком для міжкультурного діалогу, взаєморозуміння та відновлення традицій, де українська громада також знайшла своє місце.