У січні 2025 року понад 11 тонн жетілих слив, призначених на утилізацію, було врятовано завдяки ініціативі фермера з Вроцлава Кшиштофа Марчевського та мобілізації місцевих жителів. За декілька днів більше ніж тисяча осіб підтримали акцію, розповсюджуючи врожай безкоштовно та через благодійні організації.

Як фермер зіштовхнувся з кризою

Врожай без покупця

На початку 2025 року Кшиштоф Марчевський, фермер із передмістя Вроцлава, опинився у скрутному становищі: його господарство зібрало понад 11 тонн стиглих слив сорту «Лепріко», однак через різке падіння закупівельних цін та відсутність торгових контрактів, збути врожай стало неможливо. Сливи ризикували стати черговими «харчовими відходами» — проблемою, яка, за даними Польського інституту агрополітики, у 2024 році сягала 4,9 млн тонн продовольчих втрат у країні.

Ціна нижча за транспортування

Закупівельна ціна, запропонована фермерам посередниками, становила 15 грошей (орієнтовно 0,12 злотого) за кілограм — нижче собівартості збору та транспортування врожаю до пунктів переробки. «Це означало не лише відсутність прибутку, а й прямі збитки, — коментує Марчевський. — Я розумів, що доведеться або викинути плоди, або шукати інші шляхи». Так з’явилася ідея врятувати сливи через спільноту.

Реакція громади: сила соціальних мереж

Пост, що змінив усе

7 січня 2025 року Марчевський опублікував пост у Facebook-групі «Wrocławianie pomagają» (вроцлавці допомагають), закликавши охочих забирати сливи безкоштовно. Повідомлення миттєво стало вірусним: за добу його поширили понад 10 тисяч користувачів. Вже наступного дня до ферми під’їхали десятки машин із місцевими мешканцями.

Організація збору: від аматорства до системи

Ініціатива швидко вийшла за межі індивідуального під’їзду до поля: волонтери з громадських організацій, зокрема Fundacja Weź Pomóż та Społeczna Spiżarnia, допомогли з упаковкою, логістикою та доставкою плодів доїдальняк, будинків престарілих і шкільних їдалень. Були навіть замовлені мініавтобуси для організованої доставки до найбільших центрів допомоги у Нижній Сілезії.

Більше, ніж просто фрукти: соціальні й екологічні наслідки

Благодійність із присмаком дитинства

Сливами були забезпечені понад 25 благодійних структур. У дитячих домах і лікарнях у Вроцлаві організували «сливові дні»: приготування компотів, джемів і випічки. За словами директора благодійного центру «Małe Serca», 400 дітей отримали можливість спробувати фруктові перекуси, які багато хто з них не куштував місяцями.

Проти харчових відходів — конкретна дія

За оцінками польського екологічного фонду Food for Planet, лише ця акція дозволила зекономити близько 24 тисяч літрів води (необхідної для виробництва 11 тонн фруктів) і заперешкодила викиду приблизно 20 тонн CO₂, які були б спричинені гниттям плодів.

«Це унікальний випадок, коли локальна ініціатива показує, як можна задіяти ресурси, які зазвичай зникають у ланцюгу марнотратства», — вважає професор Кароль Урбанський із Варшавського університету сільського господарства.

Що сталося після успіху ініціативи

Поштовх до створення об’єднання

Після позитивного розголосу Кшиштоф Марчевський разом із групою фермерів заснував кооператив «Owocna Dolnośląska» — спільноту, що координує врятування надлишкових врожаїв у регіоні. Вже у лютому 2025 року кооператив уклав партнерство з Варшавським банком харчових залишків.

Читайте також: аналогічні ініціативи у Польщі

Акція з Вроцлава надихнула інших. У Познані фермери почали щотижневу програму обміну врожаю, в Любліні відкрито мобільні пункти прийому надлишкових овочів, а у місті Жешув уже триває пілотний проєкт державного фінансування сільгосппродукції з соціальними гарантіями.

Висновки: сила малих дій у великому масштабі

Історія порятунку 11 тонн слив у Вроцлаві — не лише приклад успішної громадянської активності, а й сигнал до дії для влади, підприємців та фермерів. У 2025 році, коли тема екологічної відповідальності та соціальної підтримки стала ключовою у європейській політиці, ця ініціатива показала, що зміни можливі знизу, починаючи з одного фермера і одного допису у соцмережі.

«Ми часто шукаємо глобальні рішення, забуваючи, що починати можна з власного саду», — сказав Марчевський у інтерв’ю In-Poland.com. І, здається, цього разу його сад справді змінив щось більше.