Робота в період очікування міжнародного захисту: можливості та обмеження

У сучасному світі все більше людей змушені шукати притулок за кордоном через війну, переслідування або політичну нестабільність у рідній країні. Після подання заявки на міжнародний захист (також відомий як притулок), настає період очікування рішення компетентних органів. Цей час може затягнутись на кілька місяців, а іноді — і років. Та що робити у цей період? Чи мають заявники право працювати? І які умови для цього створюють країни, що приймають?

Право на роботу під час розгляду заявки

У більшості країн Європейського Союзу, включаючи Польщу, заявники на міжнародний захист не мають автоматичного права на працевлаштування одразу після подання заявки. Наприклад, у Польщі особа може офіційно працевлаштуватися лише через 6 місяців після подання заяви на набуття статусу біженця, за умови, що за цей час вона не отримала остаточного рішення.

Цей термін — своєрідний захисний бар’єр, покликаний запобігти зловживанню системою. Водночас він створює серйозні економічні труднощі для потенційних працівників. За офіційними даними польського Управління у справах іноземців, у 2023 році понад 31 тисяча осіб подала заявки на міжнародний захист, більшість із яких — громадяни України, Білорусі та Афганістану.

Документ “Pobyt czasowy” і дозвіл на роботу

Після закінчення шестимісячного терміну заявнику видається відповідна довідка, яка дає право працювати без окремого дозволу. Зокрема, згідно з польським законодавством, після цього строку офіційне працевлаштування стає можливим на тих самих умовах, що й для резидентів. Проте, до цього моменту особа може перебувати у вкрай вразливому становищі — без доходу, залежною від підтримки держави або благодійних організацій.

Труднощі та ризики неофіційного працевлаштування

Очікуючи на офіційний дозвіл, заявники нерідко погоджуються на неформальну (сірий сектор) роботу. Це дозволяє мати бодай мінімальний дохід, проте відкриває шлях до експлуатації: ненормований робочий час, несплату зарплати, відсутність захисту у разі травм. За даними неурядових організацій, до 40% заявників, які чекають рішення про захист, хоча б раз працювали нелегально у перші місяці після приїзду.

Правозахисники наголошують: така ситуація грає на руку недобросовісним працедавцям і водночас порушує права біженців. Альтернативою лишається доступ до навчання, мовних курсів чи волонтерських програм, які також можуть стати підґрунтям для інтеграції в новому середовищі.

Приклади успішної адаптації

Є приклади, коли громадяни, які чекали на рішення щодо притулку, змогли пройти професійне навчання та згодом успішно інтегруватися в нову країну. У Варшаві кілька компаній співпрацюють із фондами, які навчають заявників ремісничої справи або програмування. В одному з таких центрів, за словами координаторки проєкту “Nowy Start”, понад 200 осіб з України та Сирії пройшли комп’ютерні курси й почали працювати вже після легалізації свого статусу.

Висновок

Робота під час очікування міжнародного захисту залишається складною темою — баланс між правовими обмеженнями та людськими потребами вкрай тонкий. З одного боку — захист системи від зловживань, з іншого — забезпечення базових прав та гідних умов життя для людей у потребі. Для багатьох очікування не повинно ставати часом втрати, а натомість — моментом підготовки до нової сторінки життя: через навчання, волонтерство або поступову інтеграцію.

Поступова лібералізація доступу до ринку праці для заявників, полегшення процедур і створення умов для легального працевлаштування — важливі частини відповідальної міграційної політики, яка враховує як інтереси держав, так і потреби людей.